Оксамитова контрреволюція
Хто і чому хоче знищити СДПУ (о)
ВЕРСІЇ
Дмитро ЯЦЕНКО
Закінчення. Початок -- стор. 1
Очевидно саме про це знав Віктор Медведчук, коли впевнено попрощався за руку зі спікером Іваном Плющем та віце-спікером Степаном Гавришем і вийшов зі сесійної зали. Уже потім самі ж соціал-демократи (одним із перших був Леонід Кравчук) заговорили про помсту за причетність Віктора Медведчука до відставки прем'єра Віктора Ющенка, за позицію під час ухвалення Земельного кодексу, за лідерство в "оксамитовій революції" 2000 року, яка завершилася відставкою лівого керівництва парламенту. Все це правда, однак самою лише помстою тут не обійшлося: хто тоді почав мстити СДПУ(о) раніше?
Ще у 2000 році відбулося усунення низки регіональних лідерів або виведення їх з-під контролю СДПУ(о): губернатор Закарпаття Віктор Балога почав департизацію державних обласної та районних адміністрацій, керівники яких майже поголовно були членами СДПУ(о). Кажуть, що Балога переходить під вплив "Солідарності" (лідер цієї партії Петро Порошенко нині є учасником блоку Віктора Ющенка). Аналогічну зміну політичних симпатій демонструє й голова Чернівецької облдержадміністрації Теофіл Бауер. У Запорізькій області главу адміністрації Володимира Куратченка замінюють на Олексія Кучеренка, а у Вінницькій -- замість Дмитра Дворкіса призначають близького до "порошенківців" Юрія Іванова. Удар був серйозним, адже саме ці регіони складають левову частку "електорального пирога" СДПУ(о). Серед авторів цих комбінацій називали прем'єра Віктора Ющенка, лідера "Солідарності" Петра Порошенка та главу Адміністрації президента Володимира Литвина, який вважається одним з ініціаторів створення "Солідарності". Якщо пригадати, то й сама фракція "Солідарність" створювалася завдяки виходу групи депутатів із фракції СДПУ(о).
Другою подією можна назвати річної давності колективний лист губернаторів на ім'я президента про департизацію влади, зокрема обласних і районних державних адміністрацій. Ця ініціатива виглядає ще більше замовною, адже важко уявити, щоби різні голови адміністрацій раптово почали домовлятися про такий крок. У цьому контексті оглядачі знову згадували Володимира Литвина, який намагався таким чином посилити владну вертикаль -- бюрократію -- на противагу окремим фінансово-політичним кланам.
"Касетний скандал" дещо притишив темпи цієї адміністративно-партійної боротьби, оскільки самого Володимира Литвина (як і Леоніда Кучму, і Юрія Кравченка) згадували як "персонажа" записів Миколи Мельниченка. Скандал затихнув після відставки Ющенка -- і боротьба спалахнула з новою силою. СДПУ(о) вдалося відновити status quo на Закарпатті: замість Балоги був призначений Геннадій Москаль, однак цю подію можна вважати останнім успіхом соціал-демократів. Далі їх справи лише погіршувалися: Одеська обласна організація СДПУ(о) повним складом самоліквідувалася. Кажуть, що до цієї події був причетний одеський мер Едуард Гурвіц, а серед причин згадували навіть збудований (нібито на гроші близьких до СДПУ(о) бізнесменів) готель "Хілтон", споруда якого заступила одеську гордість -- Потьомкінські сходи та пам'ятник "Золотий Дюк"...
Закарпатський реванш теж тривав недовго: тут відновив політичну діяльність давній ворог соціал-демократів -- екс-мер Ужгорода Сергій Ратушняк, який до того ж об'єднав свої зусилля з екс-губернатором Віктором Балогою. Опонентом соціал-демократів у цьому регіоні може також виступити ще одна впливова людина -- президент концерну "Срібна земля" Віктор Бедь. Ще одним кадровим ударом по можливих запасах адмінресурсу СДПУ(о) стала заміна прихильного до цієї партії голови Херсонської облдержадміністрації Олександра Вербицького на Юрія Кравченка. Проблеми почалися й у футбольному середовищі: представник донецького бізнес-політичного середовища президент клубу "Шахтар" Ринат Ахметов вимагає відставки президента Футбольної федерації України і соціал-демократа Григорія Суркіса.
У багатьох перелічених фактах навряд чи можна знайти підґрунтя для помсти, тут ідеться радше про звичайну політичну боротьбу, апогей якої має настати в процесі нинішніх парламентських виборів.
На думку оглядача "Поступу", експерта з політичних питань бюро політичного консалтингу "Пента" Костя Бондаренка, останні атаки на СДПУ(о) виглядають спланованими акціями, які не могли відбуватися поза увагою Адміністрації президента: "Цьому є кілька причин: нинішня виборча кампанія розглядається під кутом зору майбутньої президентської. І кілька гравців уже не приховують своїх президентських планів: по-перше, це Віктор Медведчук, а по-друге, й Володимирові Литвину не чужі президентські амбіції, адже сам він нещодавно очолив виборчий блок "За єдину Україну", який нині розглядається як блок "партій влади". Надалі можливий перехід СДПУ(о) в легку опозицію, натомість влада намагатиметься поступово послаблювати соціал-демократів, щоб їх можлива підтримка на виборах була зменшена до 4%".
Лідер УНР Юрій Костенко вважає, що влада виступає активним гравцем у виборчій кампанії -- з урахуванням перспектив наступних президентських виборів, тому "розробляється й реалізується безліч технологій для регулювання потенційних можливостей окремих виборчих об'єднань чи блоків -- їх посилення або послаблення": "Їхні (тобто об'єднаних соціал-демократів -- Д. Я.) можливості стали надто потужними, й зараз якоюсь мірою відбуваються дії для зменшення їх потенційних можливостей". До речі, посиленню такого тиску могла сприяти інформація про те, що під час нещодавньої зустрічі Віктора Ющенка з Миколою Мельниченком біля екс-майора нібито бачили людину, яка співпрацює з об'єднаними соціал-демократами. Це повідомлення навіть стало підставою для появи версій про те, що СДПУ(о) нібито могла бути причетною до "касетного скандалу"...
Лідери СДПУ(о) наразі ж вирішили дотримуватися тактики демонстрування близькості до влади. Наприклад, Віктор Медведчук наступного дня після відставки заявив, що президент Леонід Кучма був роздратований таким поворотом подій і нібито навіть насварив екс-першого віце-спікера за непоінформування щодо можливої відставки. Логіка Медведчука вимушена: він показуватиме владі свою лояльність за будь-яку ціну, щоби влада не перетворила його на другого Павла Лазаренка, а очолювану ним СДПУ(о) -- на нову "Громаду". Колишній прем'єр, який нині перебуває під арештом у Сан-Франциско, теж не відразу став опозиціонером: його до цього змушувала влада, якій він згодом таки програв...
|
|
