Боб Ділан: Кольори я вважаю несмаком
В інтерв'ю часописові Der Spiegel Боб Ділан розповідає про свою любов до чорно-білого кінематографа, нелюбов до преси і про свій новий альбом Love And Theft ("Кохання і крадіжка"), а також про балет і свою симпатію до американського актора Джорджа Клуні.
-- Містере Ділан, через багато років після виходу у світ вашого останнього студійного альбому ви презентуєте нову роботу -- "Кохання і крадіжка". Що це означає для вас особисто?
-- Нічого особливого, це природний процес.
-- З музичної точки зору, ваш новий альбом -- це віддання шани таким музичним стилям, як кантрі-свінг, блюз і рокабіллі. Ви почуваєтесь добре у теперішньому часі, чи сумуєте за минулим?
-- Я не ностальгійний чоловік. Ви маєте рацію, у більшості моїх пісень традиційні корені, хоча я і написав їх сам. Але я ні за чим у минулому не шкодую. Я живу в теперішньому.
-- Ви сказали колись, що всі продюсери, з якими ви колись мали справу, були бранцями "міфу Боба Ділана". Це правда, що у новому альбомі ви самі виконуєте роль продюсера?
-- Правда. Всі, хто досі займався моїми альбомами, сліпо довіряли "голосу Боба Ділана" або "музиці Боба Ділана" і не реагували на те, як саме звучав мій голос насправді в той момент. Тому багато моїх альбомів закінчувалися компромісами. Студійні версії моїх пісень завжди сильно відрізнялися від сценічних.
-- У 60-х р.р вами захоплювалися як співцем політичних текстів. Чи були уже тоді серед ваших однодумців противники глобалізації?
-- Ні. Тоді такого поняття ще не існувало. Але якщо сьогодні вірити газетам, то треба побоюватися, що в один прекрасний день вся планета вибухне. Мені здається, що це дурниці. Реальність зовсім не настільки безнадійна і темна, як про це розповідають ЗМІ.
-- Яка користь ЗМІ від пропаганди катастроф?
-- Це ж очевидно. Хтось має з цього зиск. У ЗМІ нічого не буває просто так, без того, щоб хтось за кулісами на цьому не наживався.
-- А як ви використовуєте ЗМІ?
-- Ніяк. Я уникаю їх усюди, де можу.
-- А звідки ви берете інформацію?
-- Інформація -- це питання стилю життя. Існують люди, які живуть у будиночку із садком і вхідними дверима. Перед цими дверима щодня кладеться газета, і коли люди ввечері приходять додому, вони падають у крісло і вмикають телевізор, щоб подивитися, що трапилося в світі. Але мені все це чуже. Я -- подорожній, я постійно кудись їду, а в дорозі людина має стільки джерел інформації і стільки вражень, що можна самому скласти собі картину світу. Не зрозумійте мене неправильно. Я не виступаю взагалі проти ЗМІ, а просто вважаю, що вони неправильно виконують свою функцію. Замість того, щоб виховувати публіку, вони розважають її шоу, інсценізаціями і сценами насильства.
-- Ви хотіли би бачити більше ідеалізму у світі ЗМІ?
-- Я вірю в ідеалізм та ідеалістів. Але я вже давно не зустрічав жодного ідеаліста.
-- Хтось розумний сказав колись: Елвіс звільнив тіло, Боб Ділан -- розум. Що ви думаєте про це?
-- Чудово відчувати себе звільненим. Не має значення, від чого. Я можу тільки порекомендувати це відчуття всім.
-- Коли у травні вам виповнилося 60, газети всього світу писали про це. Як виглядало ваше святкування?
-- Нічого особливого. Я купив кілька свічок і запросив родину.
-- Останнім часом вас нагородили "Оскаром" і ще багатьма іншими преміями. Що ви думаєте з приводу того, що вже багато років про вас говорять як про потенційного кандидати на Нобелівську премію?
-- Я чув про це. Але у яку компанію мене хочуть запхати? Серед людей на зразок Гемінгвея і Стейнбека? Я не переконаний, що мені там буде затишно.
-- Ви цікавитеся новою літературою?
-- Звичайно. Але не можу знайти там нічого цікавого. Та і часи змінилися. Про що може письменник писати сьогодні, що ми не бачимо щодня по телевізору або в газетах?
-- А емоції?
-- Жоден письменник не може так працювати з емоціями, як ЗМІ. У порівнянні із сьогоднішньою ситуацією, письменники на зразок Мері Шеллі, Артюра Рембо чи лорда Байрона користувалися просто необмеженою свободою.
-- Ви вважаєте, що ЗМІ зруйнували літературу й поезію?
-- Абсолютно. Кожен письменник, якщо він, звичайно, не Кафка, пише для публіки, а вона сьогодні в руках у ЗМІ. Навіть випуски теленовин сьогодні пропонують публіці більше, ніж могли собі колись уявити найсміливіші поети. Що тоді залишається письменникам? Ми живемо у час, коли наукова фантастика давно стала дійсністю. Нею править Волт Дісней. Довкола -- суцільні магазини та діснейленди.
-- Ваша резигнація з поезії означає, що ви заперечуєте всю сучасну культуру?
-- Ви не повірите, але я дуже люблю балет. Щороку я ходжу на три-чотири прем'єри. Я люблю балет з дитинства. Я люблю цей настрій, плавні рухи танцюристів, звуки оркестру.
-- Але література для вас -- пройдений етап?
-- Література залишилася позаду. Кіно -- це література сьогоднішнього дня. Той, хто сьогодні хоче щось сказати, знімає фільм.
-- Який фільм є для вас великою літературою?
-- В цьому і полягає проблема, бо фільми не можуть бути великою літературою. Кіно є мистецтвом другого сорту. Література веде через голову і серце вигаданого персонажа, цього не втне жодна режисура і жоден сценарій. Персонажі з фільму залишаються завжди на відстані, вони далекі і поверхові. Я ще не бачив жодного фільму, який був би кращий за найгіршу із прочитаних мною книг.
-- Ви перебільшуєте.
-- Присягаюся, що це для мене серйозно.
-- Коли востаннє вам сподобався фільм?
-- Я більше люблю згадувати часи, в яких мені подобалася музика. Двадцяті, тридцяті і сорокові роки. Я з більшим задоволенням дивлюся фільм 1948 року, ніж минулорічний.
-- Що тоді було краще?
-- Не робилося багато галасу довкола порожнього місця і не теревенилося без сенсу. Тоді швидше доходили до суті. Тому в тому, що стосується кіно, я більше можу ідентифікувати себе із поглядами та характерами того часу. І насампред, мені більше подобається чорно-біле кіно. Кольори я вважаю несмаком.
-- І протягом останніх 50 років не було жодного, вартого уваги фільму?
-- Дайте подумати. Ні, мені спадають на думку тільки відлякуючі приклади.
-- Але існує, наприклад, фільм "Брате, де ти?", знятий братами Коенами. Він знову зробив популярною таку шановану вами музику в стилі кантрі і блюзу. Саундтрек цього фільму зі старими і новими записами мав у США мільйонні наклади.
-- Мені дуже сподобався цей альбом, і я навіть подивився через нього фільм.
-- Але ж стрічка нова, а до того ж, ще й кольорова?
-- Мені подобається Джордж Клуні. Він дуже симпатичний. Сцени, де він грає співака, просто фантастичні.
-- Отже, існує все ж таки сучасний фільм, який вам подобається?
-- Ні, мені подобаються тільки сцени з Джорджем Клуні. Без нього цей фільм був би таким самим гівном, як і всі решта. Я буду дивитися кожен фільм із Джорджем Клуні. Хлопець має серце. Йому вдалося зробити популярною музику, яку ЗМІ затаврували як некомерційну. Таким чином він довів, що газети нас дурять.
З німецької переклала Наталка СНЯДАНКО.
|
|
