Газова суперечка з Москвою триває
На тлі безуспішних переговорів із Росією Україна намагається домовитися про транзит іранського газу
ЕНЕРГОНОСІЇ
Мирослав ПЕРУН
Українсько-російський економічний форум, що відбувся в Харкові наприкінці минулого тижня, так і не розв’язав головної газової суперечки між Києвом і Москвою. Президенти обох держав зустрічалися в п’ятницю, але так і не підписали протоколу про постачання і транзит газу на 2002 рік.
Очікувалося, що газовий протокол на 2002 рік буде підписано ще 4 грудня на засіданні шостої спільної українсько-російської урядової комісії в Москві. Однак ні тоді, ні тепер, у Харкові, офіційне затвердження документа про транзит і постачання газу не відбулося. Не визначено головних умов: скільки Україні коштуватиме російський газ; за якою ціною транспортування та в якому обсязі транзиту Росія платитиме Україні “живими” грошима.
Щоправда, певні наміри в Харкові таки було продемонстровано: як заявив російський президент, Росія і Україна вийшли на шлях урегулювання проблеми, пов’язаної з транзитом російського газу. Варто відзначити слова Путіна про те, що Росія як постачальник, а Україна як транспортувальник енергоресурсів відповідають за енергетичну безпеку Європи. Схоже, що російська сторона зрозуміла, що спільними зусиллями легше завойовувати європейський ринок, аніж конкурувати між собою. Це логіка бізнесу: Росії не вдасться постачати газ у Європу, оминаючи Україну, а нам поки що не обійтися без російського газу.
Минулорічні газові баталії привели до того, що Росія частково втратила український ринок збуту.
Тоді успішний візит віце-прем’єра Юлії Тимошенко в Ашгабат ознаменувався підписанням угоди про постачання в Україну туркменського газу. Тепер за нього ведуть боротьбу і російські компанії – “Газпром” та “Ітера”. Водночас Київ, щоб унезалежнитися від російського газу, шукає альтернативні джерела енергії.
Знаковим на тлі харківської зустрічі президентів є візит міністра закордонних справ України Анатолія Зленка в Іран. Протиставлення харківському візиту Путіна тут не випадкове, адже однією з головних тем у Тегерані була перспектива транспортування іранського газу в Україну, а також у Європу. Фактично це новий етап в україно-іранських взаєминах. Як заявив Анатолій Зленко, Україна готова надати Ірану, якого вважає своїм перспективним торговельно-економічним партнером у регіоні Близького і Середнього Сходу, допомогу в розбудові економічної інфраструктури.
Окрім двостороннього співробітництва, українська делегація обговорювала й питання участі в регіональних організаціях. Україна висловила бажання стати спостерігачем Організації економічного співробітництва (ЕСО), штаб-квартира якої розташована в Тегерані. ECO – регіональна організація, членами якої є 10 країн: Афганістан, Азербайджан, Іран, Казахстан, Киргизстан, Пакистан, Таджикистан, Туреччина, Туркменистан і Узбекистан. Україна наразі намагається виступати в ролі координатора між цією організацією та Радою Чорноморського економічного співробітництва. В умовах розв’язання афганської кризи така співпраця є особливо актуальною і може дати не лише політичні, а й економічні дивіденди.
|
|
