Мертвонароджене ток-шоу
Парламент ухвалив закон про обов'язкові теледебати під час виборчих кампаній
ФАРС
Ольга ЯЦЕНКО
Закінчення. Початок – стор. 1
Законопроект Тимошенко щодо обов’язкових теледебатів – це перша спроба прориву інформаційної блокади. Згідно з документом, у них повинні брати участь усі кандидати на посаду президента (на президентських виборах) і лідери всіх партій і блоків, а також кандидати, що балотуються в мажоритарних округах (на парламентських виборах) і лідери виборчих блоків. Теледебати між кандидатами на посаду президента, а також між лідерами партій і блоків у ході виборчої кампанії у парламент проводяться в обов’язковому порядку всіма телерадіокомпаніями, які транслюються на загальнонаціональних каналах, незалежно від форми власності.
Також у законопроекті йдеться про те, що передвиборні дебати між кандидатами-мажоритарниками повинні транслюватися регіональними телерадіокомпаніями всіх форм власності. Особи, які відмовилися від участі, вибувають із виборчого процесу. Непроведення дебатів у повному або частковому обсязі та порушення термінів їх організації, згідно з законом, загрожує анулюванням ліцензії телерадіоорганізації.
Підтримка парламенту, який зміг ухвалити цей закон, – це перший успіх опозиції на шляху до руйнування інформаційної блокади, однак надалі ця спроба може зазнати поразки. Адже 242 голоси – надто мало, якщо президент Леонід Кучма вирішить накласти вето на цей закон, а він, мабуть, саме і це зробить.
Є достатньо підстав, щоби вщент розкритикувати ініціативу Тимошенко. Фінансовий чинник – найбільший камінь спотиканням. Особливі проблеми виникають у регіонах, де розвиток телекомпаній є неоднаковим: державні ще можуть володіти студією та необхідним обладнанням, приватні, як правило, цього не мають. На думку директора телекомпанії “Міст” Ігоря Шумила, незрозуміло, “де ці теледебати розмістити, якщо для них не відведений ефірний час, хто буде вирішувати, хто саме братиме участь у дебатах?”. Якщо ж щоразу буде двоє учасників, то, за словами Ігоря Шумила, не вистачить ефірного часу для всіх політиків. “Ми готові надавати ефір, але якщо нам за це платитимуть, – говорить Ігор Шумило. – Цей закон не допрацьований і не враховує того, що відсутні умови для проведення теледебатів”.
А от генеральний директор ЛТБ Ярослав Климович зустрів закон з оптимізмом: “Ми – за передвиборні дебати, оскільки вважаємо це гарним телевізійним жанром. Маємо всі технічні засоби, щоби проводити їх на хорошому рівні: одну студію на 600 квадратних метрів, іншу – 300 квадратних метрів. Окрім цього, нам це буде і фінансово вигідно, оскільки з нового року на ЛТБ вступає в силу наказ про розцінки на політичну рекламу”.
Щоправда, можливість отримувати прибутки від політичної телереклами виглядає примарною. За законом, фінансувати телевізійні дебати мали б самі телекомпанії, інша річ – якщо такі програми стануть рейтинговими (принаймні на Заході так і є), то в політики та партії були б зацікавлені розміщувати свою політичну рекламу перед початком теледебатів і після їх завершення.
Якщо така ситуація і вигідна деяким регіональним телекомпаніям (наприклад, за словами Ярослава Климовича – для ЛТБ), то загальнонаціональні сприймають нові віяння дуже скептично. Сергій Дем’янчук, керівник інформаційно-аналітичного відділу Студії “1+1”, вважає вадою те, що в документі не вказано часу трансляції цих теледебатів: “Якщо це має бути довільний час, то це легше. Якщо ж обов’язковий прайм-тайм – з 18.00 до 23.00, то можливий серйозний недобір фінансових внесків з боку реклами, оскільки Закон “Про рекламу” забороняє давати рекламу у програми, які висвітлюють роботу влади (сесія, виступи президента). Припустімо, дебати транслюватимуться від 20.00 протягом двох годин – так канал утратить час, не заробивши при цьому грошей для купівлі серіалів, оплати роботи журналістів служби новини, для створення нових програм”. На його думку, було б логічно, щоб саме держава фінансувала теледебати.
Проте навіть тоді проблема коштів не зникає повністю: річ у тому, що вартість ефірного часу каналів для розміщення реклами є неоднаковою; малоймовірно також, що держава здатна дозволити собі оплатити цей час. Отже, фінансово-організаційні складнощі можуть стати головною перепоною.
Відтак зазначений закон наразі залишається мертвонародженим.
|
|
