Справа Лобановського живе
КОМЕНТАР
Роман ДОРОШ
Ми всі з нетерпінням чекали рішення виконкому ФФУ. Адже саме від того, кого буде призначено на посаду головного керманича збірної України, залежить подальша доля нашої команди. Було два шляхи.
Перший – суцільні зміни. Мирослав Блажевич – людина з ім’ям. Найкраще його досягнення – бронзові нагороди збірної Хорватії на Чемпіонаті світу 1998 року. Саме він мав би здійснити революцію в українській збірній. І другий варіант – ми продовжуємо жити без змін. Тож на посаду керманича збірної України обрано Леоніда Буряка.
Українські футбольні мужі побоялися змін. А це означає, що їх усе влаштовує в нашому футболі. Сьогодні очевидно: ми отримали найгірший варіант із можливих кандидатів. Леонід Буряк – людина кола Лобановського. Упродовж трьох відбіркових циклів він був серед тренерів збірної. Спершу – при Сабо, потім – при Лобановському. Буряк усіх шокував ще у Дортмунді, коли сказав, що вихід української національної збірної у плей-оф – “вже великий успіх”. Якщо він і надалі керуватиметься такими принципами, то великим досягненням вважатиметься перемога українців над будь-яким європейським середнячком. Тому, схоже, українським уболівальникам доведеться забути про ще один чемпіонат. Цього разу – про Чемпіонат Європи 2004 року.
Тепер стає також зрозуміло й те, чому Леонід Буряк не погодився очолити московське ЦСКА. Адже, здається, йому ще до засідання виконкому пообіцяли посаду головного тренера збірної України...
|
|
