Пристрасті довкола ВТО
Україна усіма силами прагне швидше вступити у ВТО. Але чи варто поспішати?
"за" і "проти"
S. M. ACULA
Якщо не перешкодить некомпетентність чиновників, то до кінця 2002 року Україна повинна вступити у Всесвітню торговельну організацію (ВТО), заявив прем’єр-міністр Анатолій Кінах. Якщо ж щось перешкодить, то, за його словами, термін потрібно перенести десь на перший квартал 2003 року.
Можливо, ця заява і мала б потішити українських промисловців: торгові обмеження, антидемпінгові розслідування й тому подібне щастя, але от проблема – сам факт вступу України у цю світову економічну структуру не такий уже позитивний, як це здається на перший погляд.
Що таке ВТО і як туди потрапити?
Офіційною метою існування Всесвітньої торговельної організації є створення максимально спрощених і легко регульованих правил зовнішньої торгівлі між країнами – її членами. На 139 країн, що входять нині у ВТО, зараз припадає близько 90% світового ринку товарів і послуг; відповідно, участь в цій організації дає певні права і можливості щодо просування своєї продукції на ринках країн-учасників.
Для того, щоб увійти у ВТО, необхідна відповідність українського законодавства існуючому міжнародному. Зокрема, необхідне прийняття Податкового кодексу, формування тарифної системи, внесення змін в законодавство з питань захисту інтелектуальної власності, а також інвестиційної діяльності, лібералізація економіки.
Річ у тім, що ВТО існує і розвивається відповідно до запитів і потреб найбільш розвинених країн – з їх високим промисловим, технологічним і фінансовим потенціалом. Відповідно, інші бажаючі взяти участь у цій організації мусять, хоч-не-хоч, приймати певні правила гри і діяти в їх руслі. Тим часом Україні ще дуже далеко до мінімальної відповідності до західних країн за рівнем загальноекономічного розвитку.
Плюси і мінуси
Головний плюс – автоматичне зняття з порядку денного багатьох торгових обмежень і заходів, що застосовуються стосовно різних видів української продукції.
Крім цього, ВТО для України є можливістю не тільки розширити експорт, але й змінити його спрямованість, зокрема у сфері наукоємких продуктів.
Водночас для для нашої держави входження в цю організацію має й безліч негативних аспектів.
За прикладом далеко ходити не треба: взяти хоч би Китай, який вступив на початку листопада у ВТО. Подія ця сталася після 20 років підготовки.
Незважаючи на цей термін, вже зараз експерти відзначають очевидні негативні наслідки вступу.
Наприклад, автомобілебудування вже стоїть на порозі затяжної кризи. Інша проблема – сільське господарство.
То коли ж?
Про прогнози Анатолія Кінаха ви вже знаєте: кінець 2002 року або ж перший квартал 2003 року.
Процес вступу України у ВТО почався 8 років тому, в 1993 році, після подачі Україною офіційної заявки і приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Переговори про приєднання, що почалися тоді, продовжилися до кінця 1997 – початку 1998 року, коли були заморожені практично до 2000 року.
“Природно, хочеться, щоби ця подія (вступ у ВТО. – “Поступ”) відбулася якомога раніше, – говорить народний депутат Ростислав Шиллер. – Однак я думаю, що прогноз прем’єра дещо оптимістичний. На його думку це станеться в кінці 2003 або на початку 2004 року.
Подібні перспективи і в іншого нардепа – екс-міністра економіки Віктора Суслова. За його словами,“ця процедура затягнеться... на два-три роки. У нас не врегульовано цілу низку питань щодо тарифної політики, інтелектуальної власності, зокрема лазерних дисків.
Наступна перешкода – прийняття нових Митного і Податкового кодексів. Останній підготовлений до другого читання і, якщо нічого не зміниться, буде прийнятий до Нового року. Однак і тут проблеми. За оцінкою як американських, так і міжнародних фахівців документ був визнаний невдалим.
По друге, у зв’язку з майбутніми парламентськими виборами 2002 року законодавчий процес зі старим депутатським складом загальмується на три-чотири місяці. Крім того, наступному складу парламенту ще місяць-два знадобиться на адаптацію, структурне формування. Тобто півроку піде фактично ні на що...
А по-третє, парадокс, але проти вступу України в ВТО можуть виступити ті, для кого це все й робиться, а саме – директори промислових підприємств.
Узяти хоч би, наприклад, гірничо-металургійний комплекс. З одного боку, враховуючи антидемпінгові обмеження на зовнішніх ринках, усе чітко: треба якнайшвидше входити. Але, з іншого боку, вступ у ВТО буде означати для металургів автоматичну смерть експерименту. І в цій ситуації ще невідомо, який із двох чинників переважить.
|
|
