Ігор Гайдучок: Стабільний та довготривалий бізнес - це насамперед чесний бізнес
Генеральний директор фірми "Монада", ровесниці нашої Незалежності, розповідає про те, як вдалося вижити та розвинутися у той час, коли українська економіка переживала найчорніші часи
|
Випусники "Монади"– справді високоякісні фахівці
– Як виникла ідея впровадження приватної медичної освіти у пост радянській Україні, адже ви були першими?
– Ідея приватної медицини та приватної освіти у мене виникла невипадково – я випускник Львівського медичного інституту, мав досвід роботи у практичній медицині. Коли ідея "Монади" остаточно визріла – був переконаний на сто відсотків, що вона надзвичайно перспективна. Ми подали документи на отримання ліцензії у 1991 році. У той час мали сімдесят відсотків розроблених авторських програм. Їх створили наші фахівці, залучали до цієї роботи також відомих вчених Львівського медичного тоді ще інституту.
У нашому коледжі нині працює шість кандидатів наук, маємо доктора медичних наук. Ще четверо чоловік готуються до захисту наукових робіт.
У нас серйозно поставлена наукова та науково-методична робота. Кожен з викладачів, представників дирекції працює над посібниками. Попри адміністративну роботу, я також займаюся наукою – уже видав майже сорок друкованих праць.
Наші авторські програми дозволили викинути багато "водички" з існуючих тоді навчальних програм, оптимізувати учбовий процес. І це дало свої плоди – наші випускники справді висококласні фахівці.
Студенти "Монади" виконують чотири роки фактично програму медуніверситету. Але навіть вона змінена на пятнадцять відсотків – поменшало "водички".
Про рівень підготовки студентів у "Монаді" свідчить, наприклад, такий факт. Позаминулого року дванадцять наших випускників спеціальності фармація було переведено до медуніверситету, вісім з них закінчили навчання з "червоним" дипломом, двоє через рік захистилися. Четверо наших студентів представляли медичний університет на олімпіаді з фармації.
Другий важливий момент функціонування медичного коледжу "Монада" – індивідуальний підхід до студента, не зважаючи на те, що лише у Львові у нас навчається півтори тисячі студентів. У нас нема поділу на викладач, адміністраця, студент. Усі тут насамперед особистості. Кожен почувається вільно.
Ректор, проректори знають про студентів усе – і про сімейні проблеми, і про здоров"я. Дівчатка часто ходять до викладачів за порадами, як до старших подруг.
Про рівень демократичності стосунків свідчить той факт, що студент може наприкінці тижня підійти до проректора позичити гроші на дорогу, бо нема за що заїхати до дому. Такого, здається, нема у жодному іншому навчальному закладі.
Нові викладачі, котрі приходять до нас на роботу часто дивуються, вважають, що у "Монаді" забагато дозволяють студентам. Однак згодом вливаються в атмосферу і розуміють, що вона оптимальна. Студенти платять гроші за навчання, цілком нормально, що вони вимагають належного рівня поваги. Але такі взаємини не означають, що у "Монаді" існують поблажки до тих, хто не виконує навчальну програму. З цим у нас дуже строго. Поки студент не складе вимог програми, він ніколи не отримає диплом. У нас є такі, що залишаються на повторний курс. До десяти чоловік на рік відраховуємо за неуспішність. Адже рівень знань даємо високий. А це означає, що навчальні навантаження великі. Трапляється, батьки прибігають до мене і кажуть, що дитина не має ні суботи, ні неділі – постійно вчиться.
Зазвичай це сільські діти, котрі у школі не здобули широти знань і є слабо підготовленими для навчання у коледжі. Але, як правило, за пів року студент втягується, звикає до ритму і проблема зникає.
Сьогодні медичний коледж "Монада" зубних техніків, фармацевтів, фельдшерів. Вони вивчають не лише традиційні для таких спеціальностей предмети, а й лікувальний масаж, косметологію, фітотерапію. У нас високопрофесійний викладацький склад, навчальний процес максимально наближений до виробничого.
Крім молодших спеціалістів, у 1995 році медичний коледж почав готувати спеціалістів другого рівня акредитації – бакалаврів фармації, стоматології, лікувальної справи.
“Нас поливали брудом, а ми затягували паски і перемогли”
– Чесно кажучи, ідучи на інтерв"ю, хотілось почути ваш рецепт виживання у тих економічних умовах, які мали упродовж десяти років в Україні. "Монада" одна з небагатьох їх витримала стійко. І не лише вистояла, а й розрослася і має чимало філій у багатьох містах України.
– Ми були перші в Україні. Таких приватних навчальних закладів медичного спрямування тоді ще не було. Це і допомогло, і шкодило.
"Монада" була спочатку училищем, а згодом через два роки ми відкрили групи для здобуття диплому бакалаврів, і у 1993 році отримала статус коледжу. Пригадую, у 1991 році в Україні навіть не знали, як приймати гроші за ліцензування. Не було ще системи ліцензування, отримання акредитації. Коли ми заявили про намір відкрити приватний медичний навчальний заклад, це отримало спротив, викликало навіть агресію. І у Львові, до речі, також.
Високопоставлений чиновник Львівської облдержадміністрації пан Зима відкрито кричав, що цього у нас ніколи не буде. Сюди приходили делегації з пропозицією зробити замість медичного, культосвітнє училище. Але ж я медик, як я міг готувати працівників культури? І у пресі, і по телебаченню наші недоброзичливці закликали людей не довіряти нам. Як наслідок, спочатку було дуже важко – мали лише сорок студентів. Але ми не опускали руки, адже вірили у перспективність своєї справи та відчували відповідальність і перед студентами, і перед людьми, котрі у нас працювали.
Так тягнулося два роки, аж поки ми не вручили дипломи першим випускникам. Тоді нам повірили, побачили, що "Монада" – це нормальний навчальний заклад.
Але з іншого боку, у той час існувала дуже сприятлива податкова база. Навіть та невелика кількість студентів та офтальмологічний і чотири стоматологічні кабінети, які були у складі "Монади", дозволили нам придбати обладнання. Ми купили у той час десять зуботехнічних столів у повному комплекті. Зараз ми собі цього не змогли би дозволити – ціни "кусаються" та відрахування до бюджету зросли.
У 1995 році знову з"явилася хвиля недовіри до нас. У той час з"явилася інформація про фінансові піраміди, про "МММ". Люди на якийсь час перестали довіряти приватникам. Усе це ми гостро відчували на собі. Але своєю працею ми знову і знову демонстрували, що "Монада" – це серйозний, стабільний та побудований на чесності бізнес.
Мали певні проблеми з нашою першою філією у Хусті. Пам"ятаю, тижнями сидів у Закарпатті. Справу ми виграли, довели законність нашого існування там. Маємо довіру місцевого населення. Про це свідчить те, що у Закарпатті успішно функціонують три наші філії – у Хусті та дві в Ужгороді.
Зараз, починаючи з 1998 року, ми міцно та впевнено стоїмо на ногах, почуваємося конкурентноспроможними, так би мовити, на коні.
Вчасно сплачуємо податки, збори. Про це свідчить те, що ми регулярно займаємо перші місця зі сплати податків у своєму районі, маємо за це навіть відповідні грамоти. Увесь час свого існування фірма вчасно та у повному обсязі сплачувала податки, бо добре розуміємо, що чесний бізнес – це довготривалий бізнес. Важливо вчасно та у повному обсязі сплачувати завжди, бо несплачений одного разу податок тягне за собою бажання робити це знову і знову. Я людина молода і хочу робити довготривалий та стабільний бізнес, а це означає, що він мусить бути чесним. Бо нечесність породжує нестабільність, а це означає, що фірма у будь-який момент приречена на провал. Я людина відповідальна, і не можу заради короткочасної вигоди ставити під загрозу благополуччя та стабільність сотень тих, хто зі мною працює, хто тут здобуває освіту. Тому чесна та стабільна сплата податків – це важлива справа не лише з точки зору відповідальності бізнесмена перед соціальною сферою, а й насамперед перед своїми працівниками. Вони знають, що "Монада" – це стабільність у всьому. Тому й працюють з віддачею.
"Я звик працювати з ранніх літ"
– А свій "перший мільйон" як заробили?
– До речі, недоброзичливці з числа перших демократів приходили до мене кілька разів зі запитаннями – де взяв комуністичні гроші та за них розкрутив справу.
Адже я хлопець зі села – з інтелігентної сільської родини. Батько ціле життя пропрацював завфермою, мама – секретарем у сільраді. Батьки дружини теж звичайні львівські робітники.
Але я звик працювати з ранніх років – ще у студентські роки працював на кількох роботах, заробляючи по 380 гривень на місяць.
Коли говорити про складові успіху "Монади", то одним з них є те, що ми ніколи не брали кредитів. Жили на те, що мали, іноді затягували пояси, на чомусь економили. Усе, що заробляли, кидали у розвиток. Кожен працівник "Монади" може підтвердити, що порядні зарплати у нас з"явилися лише три-чотири роки тому. До цього часу жорстко економили. Про це свідчить хоча би той факт, що квартиру я придбав недавно. Будучи генеральним директором, вісім років з дітьми та дружиною ми жили з її батьками.
– А ви як генеральний директор не збираєтеся здобувати вчений ступінь, аби не почуватися незручно перед своїми підлеглими-науковцями?
– Я працюю над кандидатською дисертацією, склав іспити – кандмінімум. Думаю, найближчим часом вийду на захист. Не можу наразі інтенсивно працювати над науковою темою, оскільки медичний коледж – це дуже відповідальний бізнес. Постійно треба працювати не лише над вдосконаленням навчальних програм, розширенням, підтриманням доброзичливості у колективі, а й адекватно реагувати на всі порухи вітчизняної економіки та світових технологій.
За практичний внесок у розвиток української медицини Академія медичних та біологічних наук присвоїла мені звання академіка.
РЕЦЕПТ
Рецепт українського економічного дива від Ігоря ГАЙДУЧКА:
– Вчасна сплата податків – ставка на чесний та довготривалий бізнес.
– Уміння економити й у потрібний час затягувати пояси.
– Незловживання кредитами.
– Постійна праця не лише над вдосконаленням навчальних програм, розширенням, підтриманням доброзичливості у колективі, а й адекватне реагування на всі нові віяння у вітчизняній економіці та світових технологіях.
– Турбота про демократизм стосунків у колективі, при цьому категоричне неприйняття уседозволеності.
– Робити ставку на особистість та індивідуальний підхід до кожного
|
|
