Підвішений президент
КОМЕНТАР
Ігор МЕЛЬНИК
Сергія Смірнова вже втретє обрано президентом Придністровської Молдавської Республіки. Хоча цю державу, яка простягнулася тоненькою смужкою вздовж лівого берега Дністра, так ніхто і не визнав, однак уже навряд чи хтось дозволить собі заарештувати її президента, як це робили ще кілька років тому в Києві.
А ще кількадесят років тому ця земля, населена в основному українцями, належала Україні, а точніше, УРСР. У 1940 році Сталін передав ці терени новоутвореній Молдавській РСР, щоби підтвердити її відрубність від Румунії. Україні ж для компенсації передали кілька районів Бессарабії й Герцу з околицями, населені в основному румунами.
Українці Придністров’я помалу русифікувалися, тож до 1990 року вже становили ледве третину населення. Тож коли Молдова зробила перші спроби для возз’єднання з Румунією, слов’янське населення з Тирасполя, Бендер, Рибниці та околиць при підтримці генерала Лебедя виявило свою волю залишатися в СРСР, а коли Союз розпався, пішло на сепарацію від Молдови.
Звичайно, Смірнов та його однодумці прагнули приєднати свою ПМР до Росії. Вони навіть не виключали можливості вступити на якихось автономних засадах і в України. Це було б логічно — з огляду на “відновлення історичної справедливості”. До речі, в ПМР українська мова проголошена однією з державних.
Але сучасна Європа панічно боїться будь-якої, навіть найменшої, зміни кордонів. Адже це може підірвати весь європейський (та й світовий) повоєнний лад. Тому й змушені формально співіснувати Молдова та Придністров’я, мусульманська, православна та католицька Боснії, Грузія й Абхазія, грецький та турецький Кіпр... Скільки це все триватиме?
Та хоч би й сто років, аби тільки не стріляли одні в одних та не галасували занадто. Хіба що знову з’явиться якийсь новий “горбачов”, який дозволить це об’єднати чи й узагалі розділити.
Скидається на те, що подібна доля чекає й на Афганістан, де вже ніщо не зможе навіки пов’язати пуштунський південь та узбецько-таджицьку північ. Подібних ліній розділу у світі ще багато, як і в тій же Європі. Поки що вони тліють — чи час від часу вибухають поодинокими терористичними зривами чи й тривалими інтифадами, як у Палестині, Косово, Македонії, Країні Басків, Північній Ірландії...
Так і ПМР, яка у неділю проголосувала за Смірнова, приречена на роки “підвішеного стану” поміж реальним суверенітетом та загальним невизнанням. А Україна, яка могла б з усього того мати величезну користь, має лише клопоти біля своїх кордонів.
|
|
