Реалії самоврядування
КОМЕНТАР
Олександр ДЕНІЩУК
Учора Україна відзначала День місцевого самоврядування. Для нас, львів’ян, які називають своє місто П’ємонтом демократії, це мало б бути особливе свято. Та чи справді Львів є містом, долю якого вирішує його громада?
Принцип місцевого самоврядування передбачає, що питанння місцевого значення є у компетенції громади міста. Інтереси львів’ян повинні відстоювати депутати міської ради. Рішення, які приймає рада, виконує міськвиконком, роботу якого та ж рада контролює.
Депутати, працюючи на громадських засадах, вирішують доленосні питання нашого міста і розпоряджаються всім комунальним майном.
Та без жодних організаційних ресурсів рада фактично стала заручницею виконавчих органів влади. Депутати змушені розглядати питання, винесені виконкомом. Прикро спостерігати, коли одні і ті ж документи депутатам пропонують прийняти по два, три, чотири рази поспіль без жодних змін.
Як уже було сказано, рішення ради виконує міськвиконком. Він зобов’язаний звітувати перед депутатами. Та про який контроль його роботи може йтися, якщо майже половина тих самих депутатів працює в структурах виконавчих органів і тим чи іншим чином є підзвітними міському голові?
Кожного з цих людей можна зрозуміти: потрібно забезпечувати сім’ю, думати про майбутнє. І при вирішенні окремих питань доводиться керуватися не тільки інтересами громади, а й враховувати неформалізовану позицію керівництва.
Тільки за умов нашої самоврядності обласна влада може продавати землі міста; львів’ян не попереджають про відключення води, хоча міська влада має інформацію про це ще за тиждень...
|
|
