"Долиною" до свого театру
ПРЕМ'ЄР-АКАДЕМІЯ
Світлана РУДЄВА
У понеділок у КМЦ “Дзиґа” відбулася прем’єра нової роботи Юрка Яценка та Лариси Паріс (знаних львів’янами режисера та актриси Незалежного московського театру “ДвоїнаЦеТеатрДвох”) – вистава “Долина”. Цей проект здійснюється в Україні з березня 2000 року за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та Українського Центру народної культури “Музей Івана Гончара” у рамках Вільної інноваційної академії театру (ВІАТ), яку проводить Державний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса.
Задум авторів проекту після його перегляду видається простим і недосяжним одночасно: вчити театру через театр і задля театру.
Лариса Паріс на основі творів Туве-Маріки Янссон написала п’єсу, сценічна робота над якою велася протягом 2000-2001 театральних сезонів і мала кілька етапів – від ознайомлення до набуття техніки композиційної гри. Увесь цей час молоді люди, які зголошувалися до ВІАТ із бажанням більше дізнатися про театр та навчитися грати, мали свободу вибору. Вони самі обирали для себе ролі, наповнювали їх своєю індивідуальністю, ламаючи тим самим театральні стереотипи. Керівники ж проекту лише створювали для їх пошуків універсальне творче поле.
Відтак у процесі роботи над виставою в ній з’являлися і нові сцени, і нові виконавці. Той варіант “Долини”, що його цього тижня побачили львів’яни, мав 14 драматичних етюдів, які розігрували 12 юних акторів-академістів. Деякі з етюдів програвалися двічі, але різними виконавцями. Це наповнювало їх іншим сенсом, міняло кут сприйняття, примушувало дивитися на них іншими очима.
Виникало відчуття, що ти потрапив на “кухню” театральної творчості, – і вже за якусь мить розгадаєш її таємницю. Але виявилося, що півтори години для цього замало. Таємниця театральності так і залишилася непізнаною. Зате стало зрозуміло, що автори проекту, як і його виконавці, все ще перебувають у процесі пошуку.
“Долина” – це живий організм. На її території весь час щось відбувається, все міняється. Сталою залишається лише ідея – ЗНАЙТИ НОВИЙ ТЕАТР.
|
|
