ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
Гастролери
Коли такво придивишся тепер до тих діячів, що на зорі Незалежності вивергали із себе фонтани гарних слів, то бачиш, що з ними щось сталося. Щось дивне і загадкове. Тоді вони були такими революціонерами, що, здавалося, під танки ляжуть. А нині стали на захист злочинної влади.
От такий, наприклад, генерал Мартиросян. Приперся він минулого тижня до Львова. Для чого? Аби зарепрезентувати всеукраїнське об’єднання “Вітчизна”, яке хоч і збирається на вибори, але тільки для того, аби їх зірвати. Бо, виявляється, полум’яний вірменин узявся агітувати за двопалатний парламент. Себто за імплантацію вислідів кучмівського референдуму. Але цього йому видалося замало, і ліцо кавказькой національності вирішив вставити свої п’ять копійок у наші галицькі симпатії.
“От Львівщина підтримує Ющенка... Хочете – підтримуйте. Але я вам скажу, що Ющенко – не орел”, – заявив він. І всім одразу стало зрозуміло, хто саме орел для таких скороспілих патріотів. Служити орлам влади – їхнє справжнє покликання, цих маріонеток Москви. І є така тиха підозра, що вони ніколи не зраджували цього принципу. За наказом пішли в Рух, за наказом зайняли в ньому вирішальні позиції, за наказом розвалили його на три частини. І не заспокояться доти, доки від Руху не залишиться порожній звук.
Вісті з Інтернету
Цікаві трафунки відбуваються в нашій державі. Таке враження, що живеш десь на Сицилії.
Одного чудового дня Іван Плющ заявляє газеті Forum, що Народно-демократична партія “майже вичерпала себе в статусі партії, яка об’єднувала б всі демократичні та державницькі сили”. А також про те, що його позиція збігається з позицією Романа Безсмертного, який не в ТУНДРУ подався, а в “Нашу Україну”. Це, звісно, не дуже сподобалося
В. Пустовойтенку, і він навіть у пориві гніву сповістив про неприпустимість перебування Плюща в НДП, якщо той піде на вибори з Ющенком.
А вже іншого чудового дня за загадкових обставин загинули двоє його людей – охоронець і водій.
Загинули водночас і нібито з однієї причини – гостра серцева недостатність. Тоді, власне, Україна довідалася, що то є дуже заразна хвороба. Ще гірша за грипу. Вона просто косить наші ряди.
Особливо після пляшки горілки. Те, що алкогольна версія припала до густу саме “Інтеру”, не дивує.
Але дивним є те, що про цю загадкову подію якось дуже швидко забули всі інші.
Після цього на підкріплення ТУНДРИ кинули Литвина і Кінаха. Тепер уже сумніву нема, який саме блок стане виразником інтересів безпардонної влади. Уся ця компанія, маючи жалюгідно низький рейтинг, завдяки махінаціям та адмінресурсу, звичайно, набере свої відсотки. Але чи залишиться при новій назві “За єдину Україну”? Здається, що “Блок Литвина і Кінаха” буде звучати потужніше.
Про рекляму
Наука – то хитра річ. У світлі наукових досліджень маргарин є кориснішим за масло, а масло – корисніше за маргарин. Усе залежить від того, хто досліджує. Хто ті досліди замовив і хто оплатив? То так само, як милуватися голою панною перед самісіньким коханням. Тоді ся дивиш на неї одними очима. А вже зовсім іншими, коли ти хірург і маєш панні вирізати апендицит. Ніби то саме, а однак щось інакше. Мета оглядин кардинально різна.
Мій дід нігди діролів не жвакуляв і чистив зуби порошком, а не блендамендами, а зуби мав моцні, як холєра. І міг би тоті дешеві крейдяні порошки реклямувати, вбравши білого халата. Але не ті часи були. Зате нині то вже кожна собака знає, жи без жувачки зуби повилітають. Хоча справжній, а не перебраний лікар вам того ніколи не підтвердить.
А як я вже про собак згадав, то й про котиків мушу. Коханий котик Юльці тєжко захорував. Юльця в трансі. Викликає ветеринара, і той зачинає випитувати, чим вона його годує. І коли дізнається, що тими розреклямованими віскасами, то тільки скрушно хитає головою. Бо коти від такої їжі довго не живуть, а попереду їх чекає цілий букет хвороб. І тут уже втручаюся я і питаю, чи не міг би мені тото всьо пан ветеринар оповісти для газети? У відповідь я почую сміх:
– Хіба я собі ворог?
На прощання ветеринар нічого втішного про котика більше не вповів. Навіть натякнув, що тра готуватися до найгіршого. Але перестала Юльця годувати котика хімією, і котик таки віджив.
Велике діло рекляма, нє? Але от цікаво: ніхто реклями жувачки і псячо-котячих присмаків не заборонить. Зате вирішили заборонити рекляму цигарок і алкоголю. Бо нібито вона дуже впливає. По собі знаю, жи то дурниця. Скільки я не споглядаю за реклямою цигарок, а як не курив, так мене та рекляма й не спокусила закурити. Рекляма пива і горілки теж на мене не діє. Цікавлюся в знайомих – і їм то якось по цимбалах. Кожен уже має свої звички і свої смаки. Щодо алкоголіків, то вони телевізор рідко дивляться, навіть якщо його ще не пропили.
Але чомусь тоті депутати, які напередодні виборів забагли собі набрати очки і запропонували заборонити рекляму на цигарки й алкоголь, не подумали про те, що ані в Росії, ані в Польщі ця рекляма не заборонена. І наш глядач буде все одно її споглядати. А ті всі мільйони, які досі за рекляму напливали, підуть у Росію.
Зайві люди
Так звана “держава” робить усе, аби позбутися зайвих людей. Зайвих – себто слабих, хворобливих, від яких нема віддачі тощо. Найважча проблема з тими дармоїдами-пенсіонерами. Ніц не роблять, тілько нарікають. Заладується в маршрутку ціла кумпанія таких нарікальців і ну йойкати та яйкати. Всюди вони лазять, усюди їх повно. Незважаючи на свою хирлявість, цей ґатунок досить-таки живучий. До того ж кошти на їх утримання постійно ростуть. Не допомагають щоразу вищі ціни на ліки, податки, зростання оплати за газ, елєктрику – ніц їх не бере.
Несподівано з’явилася страшна небезпека – “Віагра”. Наґлий зріст потенції пенсіонерів міг би спричинитися до того, що саме ця суспільна група стала б розмножуватися значно швидше, аніж решта. Допіру висока ціна на блакитні пігулки остудила трохи апетит дідусів на секс. А проте небезпека далі існує. Англійці винайшли якісь жовті пігулки, дешевші за блакитні, а наслідки є ті самі. І держава знову в тривозі. І знову доводиться шукати якихось засобів на тоту напасть. І знову державний апарат вичислює, чи не підняти оплату за
елєктрику? А може, час узагалі вимкнути? Або пенсію лишити таку саму, а ціни підняти? І подивитися, кілько виживе. А тоді ще раз підняти – і вже можна полегшено зітхнути.
Інша нікому непотрібна суспільна група – це дрібні бізнесмени. Дуже дрібні. Такі, що самотужки прагнуть утримати себе і свою родину, не беручи нічого даремно з державної каси. Таких держава не любить. Бо їх забагато. Розповзаються, як таргани, щось комбінують, і важко їх щодня перерахувати. Урешті це державі так набридло, що вона почала душити їх з усіх боків. Не беруть їх податки? Вдаримо по них касовим апаратом, ліцензіями, звітами, акцизами. Скажіть мені, нащо базарному торговцю той касовий апарат? Він йому потрібен, як черепасі ровер.
Продовжують боронити свої права двірники та вчителі музики. Чи це не брак такту і патріотизму? Усе, що йде на шкоду державі, мусить зникнути, а вони не хочуть. Нема вже справжніх патріотів – усі виїхали за кордон. Аби не заважати рідній державі.
Порядно себе поводять тільки бомжі: помирають за будь-якої нагоди. Переважно з причини морозу. Температура падає усе нижче, а в деяких будинках, виявляється, опалювальний сезон іще не почався. Ну, отак і відбувається природний відбір населення. Виживуть найстійкіші.
Загадки місцевої геодезії
Над головою галицького лицаря-аграрія Стефця Сенчука знову ся вурдят хмари. Список його фінансових махінацій поповнюється новими деталями. Одна така деталь зацікавила і мене. Адже наш лицар сам на всіх фронтах шахрайства ледве чи впорався б. Для такої шляхетної мети мусили бути в пана лицаря і славні джури. І таки були.
Отже, такий собі скромний пан чи гаспадін (скорочено пе/ге) Лавейкін, котрий гріє тепле кріселко начальника обласного управління земельних ресурсів, оформляв для комерційних структур продаж земельних ділянок, які є власністю Львівської міської ради. А куди грошики йшли? Із цим проблем не було. Пан Сенчук дозволив пе/ге Лавейкіну “використовувати кошти, які надходять на розподільчий рахунок від продажу земельних ділянок, на закупівлю геодезичних приладів у сумі 10 мільйонів гривень”.
Во яка афера! Відчуваєте розмах? Остап Бендер сховається. Сума настільки вражаюча, що за неї можна не тільки закупити геодезичні прилади, а й побудувати гарненький палацик. І якщо все розумно спланувати, то лишиться щось і для вірного джури, скромного пе/ге Лавейкіна.
Цікаво, що в інтерв’ю для “Поступу” цей пе/ге на повному серйозі намагався пояснити велику потребу Львівщини в тих геодезичних приладах. При цьому він якось зовсім не задумався, що сума неймовірно завищена. Хіба б мав забезпечити тими приладами геть усю Україну. Але так не виглядає.
Листи з Канади
Слав’йсу, пане Юзю! Уже так мушу по-бойківськи зачинати, бо як писавім Вам остатного разу, то теперейка виглідає, шо зачинаются справджати бойківські передбачення. Ходило за то, жи які два місяці тому в Торонто пан консуль до Канади Базів, як го обізвали при людіх Куйбідою (при живім львівськім бурґомістрі), то вповів відразу, жи така правда муси бути, бо так випадково ніц нема – і він незадовго буде львівським мером.
І шо Ви си думаєте, пане Юзю?! Хіба бойко шось своє знав! Ага, забувім Вам вповісти, жи го нагнали през той час з Торонто назад до Оттави – після тих інтернетівських чудних документів, котрі тут всі з зацікавленням перечитали і їдні другим передавали. А серед тих документів більшість – то є власне твої, Юзю, фейлетони. А тому виглідає, шо довго той пан консуль вже не втримається і в Оттаві. Та й нашо би мусів, як йому так файно напророкували. Ту кажуть, жи ся один Василько скоро вибирає там назад, а другий звідтам приїде тут.
І направду, ше не встигло сі затягнути хмарами стежка до Канади від вересневого візиту, як пан львівський мер знову є ту. І то в самій столиці. Не боїтсі хлоп так частенько літати, незважаючи на терористів, але шо то є муровий їден, може і зі спадохроном скочити, то всі знают. На цей раз ніби приїхав через Канадський інститут міжнародного розвитку (CIDA), але то, певні, так називає для імбецилів, бо відразу мав гостину в українській амбасаді. Тож ся Васильки мали нагоду знову бачитись і поділитися досвідом на майбутні пляни зі зміни кар’єри.
Ше ту кажут, шо бачили в Канаді десь з рік тому і пані мерову, але ніхто не знає, з якою місією. Тому теперка цікавські язики мають можливість плести, шо то вже тоді була проба ґрунту, як то на канадських хлібах живеться. Хто го зна!? Мож’ бути і була, бо ніяких офіційних інформацій ніколи місцевій українській громаді не дають. Як, зрештою, і львівській. Усе так ціхо і хутенько тут відбувається з тими нашими владними “приїжджими” – як стрільно перелетит.
Тому, пане Юзю, близько до серця то собі не беріт, але бойківську говірку та звичаї таки вчіт, бо як захочете коли знову завітати до Ратуші переглядати там кльозети, то відразу Вас по тім вирахуют, жи то не свій, і не пустят!
На тім вітаю Вас з настанням важкого затяжного періоду зимових свят і жичу на той весь час, аби старчило на добрий кавалок вудженої кубаси, щоб можна було її зачати краяти на Романа, а скінчити вже після Йордана.
Мацько Зальондинський
Рекляма в Юзя
Юзьо Обсерватор завдячує свої інтернет-обсервації та спілкуванню зі світом винятково патріотичній акції UARNet (Свєнціцького,1, тел.: 768405, 768401), яка зафундувала мені таку змогу. Моя інтернетівська адреса: observator@ukr.net
|
|
