Цей страшний хламідіоз
Небезпечна бактерія щороку вражає кілька десятків мільйонів людей
ЛІКБЕЗ
Дарина ОНИШКО
За дослідженнями Світової організації охорони здоров’я, серед хвороб, які передаються статевим шляхом, дедалі більшого поширення набуває урогенітальний хламідіоз. Щороку у світі на нього хворіють 89 мільйонів чоловік. Крім того, хламідіоз уражає 30-60% жінок і 50-55% чоловіків, які страждають негонококовими запальними захворюваннями статево-сечової системи. Попри цю жахливу статистику, хламідіоз для багатьох залишається невідомою хворобою.
Хламідіоз викликає унікальний мікроорганізмо Chlamydia trachomatis. Цим бактеріям властивий особливий життєвий цикл, який полягає в послідовній зміні форм існування: елементарне тільце (позаклітинна форма), проміжні форми, ретикулярне тільце (внутрішньоклітинна форма). За своїми властивостями хламідії посідають проміжну ланку між вірусами і бактеріями. Саме ці властивості й обумовлюють високу стійкість хламідій до зовнішніх впливів, унаслідок чого хламідіоз діагностується і лікується з більшими труднощами, ніж звичайні інфекції.
Інкубаційний період після інфікування хламідіозом становить приблизно
1-3 тижні. Уранці хворий помічає характерні скловидні виділення зі сечового каналу, інколи відчувається свербіння. Крім того, інфікована людина може відчувати слабкість та підвищення температури тіла. Однак дуже часто хламідіоз розвивається без виражених ознак або ж хвороба взагалі ніяк не виявляє себе. Навіть без лікування через деякий час (близько двох тижнів) симптоми захворювання зникають. Хламідіоз набуває хронічного перебігу: інфекція ніби “консервується” в організмі, чекаючи нагоди, щоби знову нагадати про себе.
Головна небезпека хламідіозу полягає не стільки у самій хворобі, як в ускладненнях, що їх може викликати ця інфекція. Після певного часу хламідії досягають передміхурової залози і насіннєвих пухирців, викликаючи хронічні простатит і везикуліт. У чоловіків подальший перебіг хвороби може призвести до безпліддя. Але й це ще не все: хламідії також можуть потрапити на стінку сечового міхура й викликати запалення – геморагічний цистит.
У жінок хламідійна інфекція часто викликає непрохідність фаллопієвих труб, позаматкову вагітність, післяпологовий або післяабортний ендометрит. Вагітність у хворої на хламідіоз жінки часто супроводжується ускладненнями. Крім різних ускладнень, що стосуються статевих органів, хламідіоз може уражати й інші органи. Тоді це захворювання вже називають синдромом Рейтера. При синдромі Рейтера можуть уражатися очі (хламідійний кон’юктивіт), суглоби на ногах і хребет, шкіра, практично будь-які внутрішні органи.
Як уже зазначалося, діагностика хламідіозу більш складна, ніж бактерійної інфекції. Найпростіші методи гарантують точність не більше ніж на 40%. Найбільш точним і доступним методом виявлення хламідій є реакція імунофлюоресценції з використанням антитіл, мічених особливою речовиною.
Внаслідок особливостей хламідій антибактерійні препарати проти них не дуже ефективні (порівняно зі звичайними бактеріями) а тому лікування хламідіозу більш складне. Крім курсу терапії антибіотиками, хворому обов’язково слід посилити свій імунітет, вживати вітаміни, вести під час лікування здоровий спосіб життя. Інколи слід дотримуватися дієти, а крім того, на час лікування варто відмовитися від статевого життя.
Про хламідіоз з упевненістю можна говорити, що його набагато простіше уникнути, ніж вилікувати. Тому найголовнішим правилом профілактики є статева гігієна: постійний партнер, якому ви довіряєте; відмова від випадкових статевих зв’язків або використання презервативів.
|
|
