У Бонні переміг Вашингтон
Успіх конференції щодо майбутнього Афганістану
ПУШТУНИ
Любко ПЕТРЕНКО
|
Учасники конференції хрестиками засвідчують свою згоду. Світлина Reuters
|
У ніч із вівторка на середу учасникам конференції щодо майбутнього Афганістану, яка проходила в містечку Кенігсвінтер під Бонном, вдалося досягнути згоди за всіма принциповими питаннями.
Визначено склад тимчасового уряду і його главу – командира пуштунських загонів антиталібської коаліції Хаміда Карзая, який у цей момент штурмує останній бастіон талібів – місто Кандагар.
У середу відбулася церемонія закриття конференції. Представники ООН, Північного альянсу та трьох груп афганської еміграції у святковій обстановці підписали відповідну
угоду.
Учасники заходу мусили досягнути принципових домовленостей саме до середи, аби не створювати проблем для іншого форуму. Адже якраз учора у Берліні розпочалася ще одна конференція щодо Афганістану. Участь у ній беруть 15 країн-донорів, які обговорюють можливості надання матеріальної допомоги на відбудову зруйнованої війною господарки країни. А ще раніше майбутні донори однозначно заявили, що рішення щодо фінансових вливань залежатиме від успіху конференції в Кенігсвінтері.
Стимул був досить серйозний, тож афганські делегації в останню ніч працювали без перерви. Цікаво, що в ході дебатів відпала попередньо нібито й домовлена кандидатура на пост глави перехідного уряду – монархіста узбека Абдулли Саттара Сірата. Вирішено, що ця роль більше пасує 46-річному пуштунові Хамідові Карзаю. Адже, по-перше, пуштуни становлять понад 40 відсотків населення Афганістану, по-друге, цю кандидатуру підтримувала найвпливовіша сила в усіх цих дебатах – Вашингтон.
Чому Карзай видався таким милим Америці? На це є свої причини. Погляньмо на його героїчний життєвий шлях. У роки радянської окупації він уже був знаним командиром: не лише проводив бойові операції, але й вишколював бійців. Наприкінці 80-х років він переїхав до США, де добре провадив власний бізнес: відкрив мережу афганських ресторанів у Чикаго, Сан-Франциско, Бостоні та Балтіморі. Очевидно, що санкцію на такий бізнес він не отримав задарма, тож можна здогадуватися, що вже тоді Карзай потрапив у залежність від американських можновладців. Після виведення радянських військ з Афганістану він повернувся на батьківщину та з 1992 до 1994 року обіймав посаду заступника міністра закордонних справ в уряді Бурханутдіна Раббані.
Незабаром Карзай має подати список із 29 своїх міністрів. Поки що відомі імена лише “силовиків”, якими будуть суто представники Північного альянсу. Зокрема, шефом зовнішньополітичного відомства стане Абдулла Абдулла, міністром внутрішніх справ – Юніс Кануні, міністром оборони – Мохаммед Фахім. Усі вони обіймали відповідні посади в Альянсі.
На конференції також було вирішено розмістити на території Афганістану миротворчі війська під егідою ООН. Це рішення також можна вважати перемогою США, адже раніше Північний альянс рішуче заперечував проти іноземної військової присутності у будь-якій формі.
|
|
