Ігор Савицький: "Львівській Політехніці" запропонували грати у NEBL"
ЕКСКЛЮЗИВ
Роман ДОРОШ
|
Світлина з архіву "Львівської Політехніки"
|
Про те, щоби грати в одній з найпрестижніших ліг Європи ми лише мріяли. Проте тепер здійснення цієї мрії як ніколи близьке. Принаймні така пропозиція надійшла від керівництва ліги. А про те, чи реально зараз, щоби “Львівська Політехніка” грала у NEBL, а також про плани на сезон розповідає президент клубу Ігор Савицький.
– Справді, нещодавно ми отримали таку пропозицію від засновників ліги – Олександра Волков та Рімаса Куртінайтіса. Причому “Львівській Політехніці” пропонують увійти туди на пільгових умовах. Це дуже цікава пропозиція. Адже ця ліга створена на зразок НБА і втратити такий шанс не хотілося б. Тим більше, що ця ліга бере на себе проживання команд. До речі, NEBL транслюють десь близько 30 телекомпаній Європи. Це більш ніж серйозно. І це надзвичайно велика реклама для Львова, що мали би зрозуміти наші керівники.
– Але ж у Львові немає нормального Палацу спорту!
– Саме це і найголовнішим питанням. Без його вирішення ми не зможемо думати про NEBL. Так, Львів не має нормального Палацу спорту, хоча підходить і Палац спорту “Будівельник”. Проте він потребує капітального ремонту. Причому ліга може допомогти нам у його реконструкції... Але ж цей палац не є нашою власністю, тому ми не можемо нічого реконструювати. Та й спорудження нового Палацу спорту на 3 тисячі глядачів коштує не так уже й багато – 800 тисяч доларів. Невже місту не потрібний нормальний Палац спорту? Тож ми всі – керівництво “Львівської Політехніки”, владні структури міста та області – повинні визначитися з тим, чи потрібна нам участь у NEBL. Якщо всі скажуть “так”, можна буде сміливо братися за цей проект. І від цього виграли б усі.
– Давайте повернемося до національного чемпіонату. Як “Львівська Політехніка” заповнила паузу, пов’язану з участю збірної України у відбіркових матчах Чемпіонату Європи 2003 року?
– У нас склалися дуже добрі стосунки з нашими польськими друзями. Тому для підтримки спортивної форми на належному рівні команда вирушила до Польщі, де провела два товариські матчі з польським клубом “Унія”. Двічі “Львівська Політехніка” зазнала поразок, проте ми задоволені грою команди у цих матчах. На початку цього тижня “Львівська Політехніка” знову вирушила до Польщі. Проте цей турнір буде трохи іншим. Це баскетбольний фестиваль у Кракові, в якому братимуть участь студентські команди Чехії, Німеччини, Польщі та “Львівська Політехніка”.
– А коли команда повернеться до Львова? Адже вже цього уїк-енду відновлюються матчі національного чемпіонату.
– Планується, що ми повернемося до міста Лева завтра пізно ввечері. Тому ми попросили наші матчі з рівненським “Пульсаром” змістити на один день. І вони відбудуться 9 та 10 грудня у Рівному.
– Чому до Польщі не їздили Бесков та Максименко?
– У Бескова була травма, тому він не брав участі у матчі з “Унією”, проте на баскетбольний фестиваль він таки поїхав. Зовсім інша справа з Максименком. Зараз довкола Максименка поширюється багато чуток. Але я хочу сказати одне: на сьогодні він є власністю “Львівської Політехніки” – принаймні до кінця травня 2002 року. А причиною його відсутності у Польщі є не травма, а поведінка цього баскетболіста. Річ у тім, що він без нашого дозволу хотів перейти грати в іншу команду. Хоча сьогодні він, здається, зрозумів свою помилку і дуже шкодує з цього приводу. Зараз він тренується індивідуально. А після приїзду з Польщі буде прийнято остаточне рішення про подальшу долю Максименка. Я сподіваюся, що принаймні до закінчення його контракту він захищатиме кольори “Львівської Політехніки”.
– А яке завдання поставлено перед командою на цей сезон?
– Передусім потрібно потрапити у плей-оф, причому посівши якомога вищу сходинку. Побачимо... Хоча всім відомо, що сьогодні наша команда не має таких фінансових тилів, як у команд Східної та Південної України. Більше того, за фінансуванням наша команда перебуває десь на 10 сходинці у суперлізі. На жаль, у Львові, на відміну від інших регіонів України, влада дуже мало робить для розвитку баскетболу. Ми сподіваємося, що і місцева, й обласна влади таки звернуть на нас увагу. Але ми, попри все, будемо боротися і, я сподіваюся, принесемо нашим шанувальникам багато радісних хвилин.
|
|
