Гра без правил
КОМЕНТАР
Любко ПЕТРЕНКО
Феномен Анджея Леппера – лідера профспілки “Самооборона”, яка захищає інтереси дрібних польських фермерів – заслуговує на особливе вивчення політологів. Виявилося, що навіть у відносно економічно стабільній Польщі з її проєвропейськими прагненнями та католицькою мораллю маргінальна організація може здобути третє місце на парламентських виборах, маючи активного лідера з надпротестними гаслами.
Інша річ, чи політичне життя такого революціонера буде довгим. Останні події в Польщі засвідчили, що ні. І справа тут не лише в тому, що Леппер – демагог і популіст. Мова йде радше про політичну відповідальність за свої вчинки.
Успіхи, які супроводжували “Самооборону” на останніх виборах, очевидно, затьмарили її лідерові відчуття реальності. Його максималізм, який ще раніше став підставою для анекдотів, набув гіперболічних форм. Леппер вирішив, що може грати за межами встановлених політичних правил, що, зрештою, він і сам може встановлювати правила.
Таких парламентських екстремістів, як Леппер, можна знайти практично в кожній країні. Таким є Володимир Жириновський у Росії, таким був свого часу лідер німецьких “зелених” Йошка Фішер, у нас були свої Степан Хмара та Наталія Вітренко. Єдине, що різнить їх всіх від Леппера, – уміння вчасно зупинитися. За надто непродуманими діями може настати юридична відповідальність.
Лідер “Самооборони” знехтував цим простим правилом – і тепер повинен розплачуватися за своє зухвальство. І втрачає він не лише парламентську посаду чи, можливо, й мандат, він поступово губить своє найдорожче надбання – популярність серед відповідної частини електорату.
|
|
