BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 20-21 ЛИСТОПАДА 2001 року |

Страшно, бо назавжди

СЛІПЧЕНКО

Вам страшно відпускати дитину до школи? Так, страшно. Чому? На це існує багато причин. Мені страшно, коли дитина, вибираючись на вулицю похмурим сірим ранком, першим ділом стикається із хамством: більшість маршруток не хоче зупинятися, коли “голосує” дитина. Чому? А хто її знає. Теж собі потихеньку чогось бояться.

А що далі? Далі ще страшніше. Місто – як ліс, де легко загубитися, з водіями-вовками, агресивними тінейджерами, злими тітками, п’яними мордами, матюками, штурханиною.

О, ні-ні! Моя дитина не є виплеканою у тепличних умовах квіточкою: він вештається по комп’ютерних клубах-притонах, обожнює тусовки, “макдональдси”, місто. Але чомусь мені кожного разу стискається серце, і цілком самостійний веселий хлопчик здається мені таким самотнім і загубленим у хащах дорослих проблем.

А до чого ж тут школа? А ні до чого. Я забрала сина з “престижної” англійської школи і віддала до гімназії. Чому? Чого я шукала?

Престижу? Аж ніяк. Вилазячи зі шкіри, щоб оплатити навчання, про який престиж може йтися? Освіти? Та дай Бог, щоб зі шкільною програмою дати раду. А чого ж тоді?

Я шукаю спокою, бо мені дуже страшно. Страшно від щоденного приниження, яке випадає на долю дитини у школах. Страшно, від куценьких відомостей про “Іліаду” чи “Гамлета”. Страшно від неймовірного перевантаження, яке врешті-решт дає майже нульовий результат. Мені страшно від того, як існує дитина у переповнених класах, бруді і щохвилинній агресії. У вас у школі не там? Можливо, мені не пощастило.

Але мені справді страшно, коли я задумуюся, що ніби-то наша школа покликана формувати наших дітей.

Добрі педагоги є. Я їх знаю. Знаю навіть дуже добрих педагогів. Є в мене сумніви щодо педагогіки.

Хоч процес ніби то йде. Добре вимордовані у центрифузі реформ шкільні учителі, які живляться винятково надіями, міцно засіли у трясовині цього процесу. Але якась думка таки б’ється. Виходять газети і часописи. Збирається передовий досвід. Бубнять тусовки, шелестять конференції... Що далі?

А далі прокрустове ложе програм, сухі підручники, класи, у яких неможливо навчити, виходячи навіть виключно з кількості дітей. Далі приреченість медалістів, яких має бути стільки, скільки скаже начальство. Далі перебування у школі нагадує стійбище, де особистість зростає і формується не стільки “завдяки”, скільки “усупереч”, а частіше – узагалі “крім”, “незважаючи на”.

Отже, ми стоїмо біля рідної школи. Змінилося тисячоріччя. Що новенького? А нічого. Ну, десять років вчилися, потім одинадцять, знову десять і, нарешті, дванадцять.

Ну, був вишкіл, потім не був, був, не був. Або є? Праця. У школі. На заводі. Знову в школі. Суспільно-корисна. Дівчата разом. Окремо. Разом, плюс християнська етика. І етикет, етикет, етикет (або естетика?), але все крадуть, а що не крадуть, те ламають. “Спів” перейменували в “музику”. Це приємно. Багато ще приємного. Але страшно.

Ввавжалося, що нас формують піонери-герої. А хто ж формує тепер? Покемон?

Не треба бути розумним, і навіть не треба бути предметником, щоб розуміти, що звітуватися вихованням не можна, а заходом можна. Тож і плодяться заходи один другого нудніший, з виразними ознаками “совка” і поганого смаку. У результаті, кого і від чого виховувати, незрозуміло. Нудно? Ні панове, страшно.

Ви чогось хотіли? Експериментальну школу, живу школу. Ту, яку нам обіцяли колись, коли було бажання до оновлення, що виявилося миттєвою модою, черговою грою за цидулкою, спущеною звідкись зверху.

А чого хоче учень? Він хоче, щоб дорослі вважали його рівним і шанували... Він багато чого хоче, і далеко не всі його бажання злочинні або порочні. Але реальний розклад, на жаль, зовсім інший: частіше усього він – іграшка. Іграшка своїх батьків, вуличної шпани, знайомої дівчинки, що сама – чиясь іграшка.

Трясовина школи стала для нас такою теплою, рідною, звичною, що ми нарікаємо на погані оцінки, великі домашні завдання, окрему загнану життям вчительку. Але... Мені страшно. Бо саме ця шкільна трясовина створює у мене враження, що совок – forever. Що далі буде хамство, агресія, переповнені маршрутки, п’яні мармизи і нудна, остогидла школа. І нічого не зміниться. Ніколи.

Катерина СЛІПЧЕНКО

POSTUP - ПОСТУП
№177 (835),
20-21 ЛИСТОПАДА 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Розкол в УНА-УНСО?
·Парадокс влади
·ВСЕРЕДИНІ
·До виборів електроенергія не подорожчає

ПОГЛЯД
·Ви боїтеся відпускати дітей до школи?
·Страшно, бо назавжди

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Кендзьор:СДПУ(о) - рахунок 1:0
·3 грудня місто може опинитись без води
·ХРОНІКА
·Владі двірники не потрібні

НАША СТОЛИЦЯ
·Партія влади визначилась
·На кордоні незвична активність
·"Дембель" стартує
·"Віва-чемпіон"
·Вечірка для вибраних - під знаком романтики

ПОСТУП З КРАЮ
·Масове отруєння дітей
·Інтелектуальна власність в Україні стає більш захищеною
·Міських депутатів обиратимуть по-новому?
·Розкол в УНА-УНСО?
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Солтис - утікач чи самогубця?
·Ібрагім Ругова святкує перемогу
·За смерть Лумумби доведеться відповісти
·До теракту в США причетні й іспанці
·Непристойний заповіт мільйонера
·Стриптиз-акція "зелених"

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·До виборів електронергія не подорожчає
·"Нафтогаз" модернізується
·ЕКОНОВИНИ
·Дають - бери, б'ють - утікай
·Уряд думу думає

АРТ-ПОСТУП
·Українська монументальна музика сучасності
·Діалог понад стереотипами

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
·ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ

СПОРТ-ПОСТУП
·Х'юїт закріпився на першій сходинці
·Тріумфальне повернення короля
·Клочкова розпочала сезон перемогами
·"Динамо" наздоганяє "Шахтар" за втраченими очками
·Скрипник ставить на коліна "Баварію"
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Хто у світі найгарніша?

 






 

Wertep top 100