BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 15-21 ЛИСТОПАДА 2001 року |

Пісні нашого століття

До виходу на екран "Пісень із другого поверху" Роя Андерсона

ДОБРЕ КІНО

Петро ВОРОПАЙ

Емоційне потрясіння, що охоплює багатьох глядачів під час і після перегляду фільму Роя Андерсона “Пісні з другого поверху” – у Швеції – це стрічка року, яка отримала декілька основних місцевих “Оскарів”, незрівнянне з тим враженням, яке справляють масштабні голлівудскі проекти або шокові технології деяких європейців, що протистоять їм. Тут воно накочується повільно, хвилями, накриваючи глядача з головою і примушуючи відчувати свою спільність із дивними, фантасмагоричними і найвищою мірою умовними героями й подіями розказаної історії. Це почуття можна було б назвати архаїчним – тепер кіно вкрай рідко переживають подібним способом; напевно, приблизно так дивилися тоді, у шістдесятих-сімдесятих, роботи раннього Годара і пізнього Бунюеля, де соціальна сатира виходила на космічний рівень узагальнень, і абсурдність того, що відбувається, наповнювала серця тривогою, замість того, щоби змушувати сміятися. А пояснюється це тим, що фільм Роя Андерсона – про кінець світу. Відчуття справжнього апокаліпсису, звичайно ж, пов’язане для більшості не з бойовиками за участю Брюса Вілліса, а з картинами Босха і Брейгеля, з естетикою й ідеями яких, до речі, Андерсон цілком свідомо себе ототожнює.

“Пісні з другого поверху” – найважливіший маніфест європейського кіно. Якщо фон Трієр і деякі інші намагаються повернути європейському кіно експресію і силу американського або азіатського, то Андерсон чесно і гірко визнає Європу вотчиною минулого, але не майбутнього. Однак саме цим Європа і сильна. “Пісні” – не історія загибелі людства і не історії загибелі культури (обидві теми в останні роки стоять на перших місцях у хіт-парадах європейських і американських режисерів), це замальовки про загибель цивілізації. Тобто того явища, що і зародилося в Європі – якщо не географічно, то ідейно. Загибель цивілізації, виявлена через одне з вищих її досягнень, через кінематограф, подається способом, як мінімум, дотепним. Утім, на цьому Андерсон не зупиняється, оскільки за його творчим методом можна побачити і твердження про загибель кіно.

Рой Андерсон – найбільша фігура шведського кіно після Інгмара Бергмана. Він почав працювати чверть століття тому. Андерсона називали в числі найбільш багатообіцяючих новачків. Раптово, якраз після тріумфу на черговому Берлінському фестивалі, новачок оголосив, що відмовляється від роботи режисера, оскільки відхиляє диктат продюсерів, і зайнявся виробництвом рекламних роликів.

Результат був приголомшуючим: практично на усіх фестивалях реклами, куди потрапляв ролик Андерсона, він брав той або інший приз, причому найчастіше – головний. Через двадцять років Андерсон отримав і приз журі Каннського фестивалю, за “Пісні з другого поверху”.

Смерть цивілізації, загибель Європи для Андерсона – не сюжет, а ситуація. Або ряд ситуацій, варіацій на одну тему. Кожна “пісня” – картинка, що рухається й експлуатує визначену художню стилістику. Переважно картинки беруть свою основу від фламандців, від Босха до Магрітта.

Технічний метод Андерсона полягає в стабільному куті зйомки: камера не рухається, лише зрідка ледве коливається. За словами самого режисера, цей метод для досягнення найбільшої напруженості в кадрі використовував ще Чаплін. Однак очевидно, що в сучасному кіно подібний стиль протистоїть іншій потужній скандинавській хвилі, “догматичній”, де камера знімає з плеча.

Принципи живопису дотримані Андерсоном і в роботі з акторами – жоден раніше не знімався в кіно.

Серед них – шофери, безробітні, менеджери... Головного героя, Карла, Андерсон зустрів, коли робив покупки в “Ікеї” (Швеція все-таки). У реальному житті він типограф, а у фільмі – власник меблевого магазину, який спалює його заради одержання страховки.

Режисера цікавить автентичність його героїв, і, придумавши вихідну ситуацію, він розвиває її по ходу зйомок, виходячи з особистості актора. Це здається неймовірним, але Андерсон не пише сценарію заздалегідь (тому зйомки тривають роками). Він імпровізує, пише діалоги на ходу, за допомогою самого персонажа. Підсумкова суміш моторошнуватої природності і притчевої умовності не може не вражати.

Кожний епізод “Пісень” – подоба абсурдистського анекдоту, що нагадує про Хармса. Наприклад, анекдоту про фокусника, що викликає з залу добровольця, щоб розпиляти його пополам... і пиляє насправді. Не навмисно, просто в програмі відбувається невідомий збій. Цей збій у програмі – основа кожного анекдоту. Наприклад, рветься зв’язок світів, і Карл, наскрізний герой, починає бачити привидів ІІ світової, повішених у Росії нацистами, які волочаться за ним усюди з невиразними проханнями на невідомій мові. Одне з центральних місць дії – божевільня, куди Карл приходить відвідати свого старшого сина, поета. Один божевільний повторює фразу: “Ісус Христос не був Богом. Він був просто непоганим хлопцем. За це вони його і розіп’яли...”.

Особливого пафосу в цих словах та інших символічних епізодах фільму немає. Просто для Андерсона ключовим залишається принцип приниження, на котрому і стоїть, на його думку, людська цивілізація. Шкода усіх – і принижених, і тих, хто принижує, тим більше, що разом вони утворять замкнуту систему, порочне коло. Майже всі герої “Пісень” – старі, важкі, незграбні. У більшості з них на обличчях накладений білий грим, як у клоунів або акторів японського театру. Це чергова вказівка на театральність, умовність усього, що відбувається, і принципова установка на непрофесіоналізм – перед нами актори провінційного цирку, що розівчилися робити навіть тривіальні трюки. Таким у фільмі постає усе людство.

Найбільшої сили метод Андерсона досягає в групових сценах, яких у фільмі чимало. Перший образ людства – гігантський корок, у якому, здається, застрягло усе місто. Другий – група, що бичує себе. Серед них – цілком благопристойні городяни, в костюмах і з дипломатами, які бредуть по центральних вулицях, як члени середньовічної секти (образ нагадує класичну бергманівську сцену в “Сьомій печаті”). Третій – люди, що намагаються з усім своїм скарбом покинути прокляте місце (куди вони збираються – залишається загадкою), полетіти... Але не здатні добратися до стійок реєстрації в аеропорті. Вони тягнуть свої гротескні візки з багажем, проте ледь можуть зрушити їх із місця, і в кожного летять на підлогу заповітні ключки від гольфа. Нарешті, фінальний образ – людське жертвопринесення із піднятими прапорами, банкетом, церковною і світською владою, духовим оркестром. Узагальнена картина старого світу, приреченого на загибель, підкреслена старомодно-мальовничим зеленим кольором, а також музикою: пасторально-циркові мелодії на акордеоні, написані спеціально для фільму однофамільцем режисера – лідером “АББИ” Бенні Андерсоном.

Єдине, що залишається в тумані, це зміст назви. Тож доводиться лише припустити, що пісні з другого поверху – сигнал, що не пролунав, зверху, із небес. Але Остання Битва не знадобилася – кінець світу настав сам по собі, а ми і не зауважили. Тому нам залишається тільки слухати єдину пісню, проспівану Роєм Андерсоном.

POSTUP - ПОСТУП
№174 (832),
15-21 ЛИСТОПАДА 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Кабул узято. Що робити далі?
·Нова незалежність
·Канада відчиняє двері
·ВСЕРЕДИНІ

ПОГЛЯД
·ВИ ХОЧЕТЕ ЕМІГРУВАТИ?
·ІМПЕРІЯ ВЕЛИКОГО БРАТА

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Влада заслуговує тільки на віники
·"Голодний шахтар - ганьба для України"
·ТРАФУНОК
·Чого хочуть львів'яни?
·Релігійний конфлікт у Червонограді

ПОСТУП В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ
·Руху повинно бути багато
·"Qvo vadіs?" по-франківськи
·5 убивств на рахунку неповнолітніх
·Мистецтво і право - єдине ціле
·В Івано-Франківську закрилися всі інтернет-кав'ярні
·Шлях до "Ідеального музею"

ПОСТУП З КРАЮ
·Спочатку - свобода, потім - гроші
·Чистка в МВС
·Нова незалежність

ПОСТУП У СВІТ
·Уявне зближення сторін
·Кабул узято. Що робити далі?
·СВІТООГЛЯД
·СВІТООГЛЯД
·Канада відкриває двері

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

КРИМІНАЛ
·ХРОНІКА
·Шахрайка та її ангели
·Сімейний "бізнес"
·За воду - до суду

"ПОСТУП КОМП""ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ"
·Три нові "Лінукс" на одну Windows XP
·Winwars - війни 2002
·Yahoo! завдала Microsoft удару у відповідь
·Apple випустила MP3-плеєр
·Бета-версія StarOffice 6.0
·ІНФА

АРТ-ПОСТУП
·Запах київських шкарпеток для Москви
·Скульптура Володимира Ропецького
·Не чужий у трьох стихіях
·Визнання таланту Андрія Бокотея
·Дрогобич: подробиці криміналу
·АНОНС

КІНОПОСТУП
·Пісні нашого століття
·Монтан через 10 років після відходу
·Рекордний старт для нового діснеївського монстрика
·Наталі Портман - вегетаріанка, яка мріє мати багато дітей

НАША АФІША
·ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ
·"Тіло як тема" - виставка тижня в галереї "Ґердан"
·Світ у крапочку
·Авангард вчорашнього дня
·ВИСТАВКИ
·КІНОТЕАТРИ
·НІЧНІ КЛУБИ ТА БАРИ

СПОРТ-ПОСТУП
·Генадій Защук: Ми змушені повернути у збірну "відмовників"
·Олімпійських чемпіонок звинуватили у вживанні допінгу
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·"У П""ЯТНИЦЮ В ПОСТУПІ"
·КАЛЕНДАР
·Бін Ладен уболіває за лондонський "Арсенал"

 






 

Wertep top 100