Політика, земля і люди
Верховна Рада запровадила право приватної власності на землю
ПОЛІТЕКОНОМІЯ
Олег КОНИК
|
Трактор в полі дир-дир-дир - ми за мир. Світлина IREX ProMedia
|
Минулого тижня – у четвер, 25 жовтня – була вирішена найбільш спірна законодавча проблема: Верховна Рада ухвалила Земельний кодекс. У разі, якщо його підпише президент Леонід Кучма, земля в Україні стане товаром.
Проте все відбудеться не відразу. Кодекс, зокрема, передбачає п’ятирічний мораторій щодо найбільш ідеологічно гострої норми – купівлі-продажу землі. Крім того, до 2005 року заборонено використовувати землю як частину статутного фонду, а в період з 2005 до 2010 року заборонено продавати в одні руки понад 100 гектарів землі сільськогосподарського призначення. Передбачено також, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іншим державам. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або ж досвід роботи на землі, ведуть товарне сільгоспвиробництво, а також юридичні особи, у статутних документах яких передбачено ведення такого роду діяльності. Власники земельних ділянок отримали право купувати, обмінювати, дарувати та успадковувати землю.
Такі загальні положення пакета законів під назвою Земельний кодекс. Та можна наводити як позитивні, так і негативні аргументи щодо перетворення землі на товар. Доказом цього є вже те, що парламенту нелегко далося ухвалення Кодексу. Якщо ж підсумувати позиції протилежних сторін, то позитивна аргументація полягає в тому, що після ухвалення Кодексу земля нарешті може отримати господаря, з’явиться реальний поштовх для розвитку фермерства, що в ідеалі обіцяє небачене досі зростання в аграрному секторі економіки. Противники перетворення землі на товар головним чином пояснювали свої позиції тим, що земля – це всенародне багатство, яким не можна торгувати. Ця думка має певну схожість із поглядом на землю, який існував у радянські часи, тому й відстоювали її у парламенті комуністи та ідеологічно близькі до них партії.
Категоричність обох сторін (лівих та правоцентристів) – у їх прагматичному чи ідеалістичному баченні землі, а ще більше – в тому, що обидва табори депутатів, приблизно рівні за кількістю, спричинили минулого четверга до справжнього вибуху емоцій у Верховній Раді. Боротьба відбувалася за допомогою не стільки демократичних методів, як силових. Зрештою, про наслідки можна було здогадатися, згадавши минулорічний розгляд проекту Земельного кодексу в першому читанні. Тоді поведінка комуністів під час голосування вийшла за межі демократичних правил розв’язання конфліктів: лунали крики “ганьба”, у сесійній залі вивісили гасло “Земельний кодекс – план “Барбаросса-2000!” і т. д.
Цього разу ситуація розвивалася аналогічно. Спочатку комуністи заблокували трибуну, поламали мікрофони у президії, вивели з ладу електронну систему підрахунку голосів “Рада”. Після цього депутати вирішили голосувати бюлетенями, однак ліві намагалися завадити навіть цьому: вони увірвалися в приміщення лічильної комісії і конфіскували бюлетені. Та все ж під кінець дня за Земельний кодекс таки проголосували 231 депутат...
Наразі у противників встановлення права власності на землю є лише дві надії на реванш: по-перше, якщо Конституційний суд визнає претензії комуністів щодо законності процедури ухвалення Земельного кодексу, а по-друге, якщо Леонід Кучма накладе на цей кодекс вето. Щоправда, на думку багатьох оглядачів, лівим не варто сподіватися на успіх своєї скарги в Конституційному суді, а щодо можливого рішення президента і взагалі не може бути сумнівів: зважаючи на надзвичайну складність ухвалення Кодексу, Леонід Кучма навряд чи надасть лівим шанс вдруге завадити ухваленню дуже важливого пакета законів. Побічними чинниками є те, що Україна має зобов’язання перед Радою Європи ухвалити Земельний кодекс до кінця року, і те, що через наближення виборів комуністам навряд чи нададуть ще одну чудову нагоду для ведення сесійної агітації. Таким чином, є достатньо підстав для того, щоби Кодекс був підписаний, а якісь неточності чи недоліки у документі парламент виправлятиме вже потім...
Зрештою, реакція на ухвалення Земельного кодексу навіть серед депутатів, які його підтримали, була дуже стриманою. Наприклад, чимало правих політиків та представників опозиції зізналися, що голосували “за” суто через спротив комуністів, хоча і самі мали чимало застережень щодо норм Кодексу. Головним чином це стосувалося загрози того, що в селян так само відберуть землю, як під час приватизації у робочих відібрали підприємства. Парадокс: як виявилося, і ліві депутати хочуть того ж. Різниця, в принципі, полягає в тому, що право власності на землю запровадили фракції, які нині або близькі до влади, або мають при владі своїх представників. А ліві, між іншим, вчинили б аналогічно, якби перебували при владі, тільки тоді би їм заважали центристи і праві...
КОМЕНТАР
Борис Безпалий
народний депутат, фракція “Реформи-Конгрес”
Сьогодні немає земельного ринку, тому відсутній ринковий механізм оцінювання землі, немає земельних кадастрів з оцінками, а тому адміністративні механізми оцінки також не застосовуються. Є велика небезпека, що селяни за безцінь віддадуть свої земельні ділянки. Ми ж хочемо, щоби були розроблені цивілізовані механізми, аби сільськогосподарська земля, на відміну від дачних ділянок, була у власності лише громадян України. Оптимальним варіантом було б прийняття Кодексу в другому читанні, а потім доробка. Можна було би подивитися, чи немає в законі якихось “дір”, через які можна витягнути у селян всю землю. Земля повинна бути заставою, й аграрії повинні отримувати під неї кредити, інакше село не витягнути. Однак не можна допустити також і того, щоби земля зосередилася в руках латифундистів.
|
|
