Премія Миру для філософа
У Франкфурті-на-Майні було вручено чергову Премію Миру німецької асоціації книговидавців
|
Цього року премію отримав відомий німецький філософ Юрген Габермас. 72-річний філософ виступив із промовою подяки перед понад 1000 гостями у церкві святого Павла, у Франкфурті-на-Майні, де традиційно щороку вручається ця премія. Серед присутніх були бундесканцлер Герхард Шрьодер, бундеспрезидент Йоганес Рау, міністр закордонних справ Йошка Фішер та інші офіційні особи. Перед приміщенням церкви на площі відбувалася демонстрація німецьких студентів проти терористичних дій США в Афганістані. А промова філософа стосувалася теми необхідності більшої поваги з боку суспільства до релігійного світовідчуття.
Юрген Габермас сказав, що збереження релігійних цінностей є важливим і для сучасного суспільства, яке стає все більш світським: “Можливо зберігати дистанцію до релігії, не закриваючи при цьому для себе жодних перспектив”. Це яскраво демонструється як у протистоянні із тероризмом, який має обгрунтування ісламом, так і у дебатах, пов’язаних із генною інженерією.
Габермас вважає, що Захід дійшов до крайніх меж у процесі відділення держави від церкви: “Коли гріх перетворюється на провину, а порушення божих заповідей призводить до порушення людських законів, це означає, що ми щось втрачаємо. Якщо суспільство не хоче відрізати себе від важливих ресурсів побудови світопоглядів, потрібно зберегти вміння висловлювати і поважати релігійні цінності і розуміння необхідності цього”.
На думку Габермаса, 11 вересня під час нападу на “капіталістичні цитаделі західної цивілізації вибухнула напруга між світським суспільством і релігією”. Той, хто хоче запобігти війні культур, повинен усвідомити, що Захід також ще не звільнився від проблем, пов’язаних із секуляризацією.
Найважливіший із живих нині представників “франкфуртської школи” філософії вбачає корені тероризму насамперед у “відчутті приниження” і зовсім не в бідності людей на Землі.
“Найважливіший німецький філософ сучасності”
Так називає Габермаса німецька і не лише німецька преса. Він став 52 лауреатом Премії Миру, вартість якої становить 25 000 марок і яка стала нагородою для філософа за його теорії суспільства, визнані у всьому світі.
На думку журі, він є одним із наших сучасників, хто оцінює напрямки розвитку Німеччини “настільки ж критично, як і заангажовано, і визначив ключові поняття для сучасної духовної ситуації суспільства для кількох наступних поколінь. Він є найвпливовішим німецьким філософом нашої епохи на думку широкого кола читачів у всьому світі”.
Вітальну промову на бажання лауреата висловив керівник Інституту соціальних досліджень Гамбурга Ян Філіп Реемтсма. Він назвав Габермаса “найважливішим сучасним філософом Німеччини”, а його твори “комплексним діагнозом шансів і ризику нашого часу”. Ян Філіп Реемтсма сказав, що Габермас неодноразово втручався у політичні дебати у дуже широкому тематичному спектрі: від оцінки націонал-соціалістичного минулого Німеччини до дискусії про генну інженерію та її наслідки для сучасного світу.
Портрет найвагомішого німецького філософа сучасності
Мало хто із інших сучасних мислителів настільки вплинув на суспільний розвиток Німеччини протягом останніх десятиліть, як Юрген Габермас. Але його шанують не лише у Німеччині. 72-річного філософа знають і поважають у всьому світі, навіть у далекому Китаї. Філософ і соціолог Габермас інтенсивно аналізував соціальний дискурс останніх десятиліть та активно впливав на нього.
Габермас був активним натхненником і попередником виникнення студентського руху 60-х р.р., але він дистанціювався від надто радикальних суспільних рухів. У своїх тодішніх дебатах із Руді Дучке він назвав погляди того “лівим фашизмом”.
Свою “духовну батьківщину” народжений у Дюссельдорфі філософ бачить у “франкфуртській школі”, заснованій Теодором Адорно та Максом Горкгаймером. “Критичну теорію” цієї школи він намагався винести за межі наукової “вежі із слонової кістки” і впровадити у суспільство. Повторюваним мотивом у його працях, і зокрема у основній праці “Теорія комунікативної дії” – це комунікація, позбавлена впливів державної влади на суспільну думку і процес формування поглядів, зокрема вищий ступінь цивілізованості політичної влади. Він виступає за “узаконений і раціональний патріотизм”.
З 1955 до 1959 Габермас працював у Інституті соціальних досліджень Франкфурта, пізніше був професором філософії та соціології в університеті. У 1994 році він пішов на пенсію. З 1971 до 1980 р.р. Габермас був директором Інституту досліджень умов існування науково-технічного світу ім. Макса Планка у Старнберзі. Потім – директором кафедри соціальних досліджень у тому ж інституті. Філософ мешкає у Старнберзі і зараз.
У середині 80-х р.р. Юрген Габермас став ініціатором історичної суперечки із Ернстом Нолте, який висунув суперечливу теорію причин німецького націонал-соціалізму. Нолте поставив під питання унікальність цього явища і проводив паралелі із сталінізмом, прирівнюючи обидва явища. Юрген Габермас назвав цю теорію “спробою зарівняти цей період німецької історії” і різко виступив проти аргументів Нолте.
Втручання НАТО у війну в Косово у 1999 році Габермас окреслив як “стрибок на шляху спроби перемоги космополітичного права світової спільноти над традиційним правом на незалежність окремої нації”.
Під час свого візиту до Китаю у квітні 2000 року Габермас читав лекції понад 2000 студентів та інтелектуалів і виступав за дотримання індивідуальних свобод і прав людини. Його популярність під час цієї поїздки дорівнювала популярності поп-зірки.
Цитати з промови під час вручення нагороди
Промова стосувалася в основному терористичного нападу на США 11 вересня.
“... Ще зовсім недавно найвидатніші мислителі світу займалися зовсім іншим питанням, а саме: наскільки далеко має право людство заходити в експериментах із генними маніпуляціями і наскільки ми маємо право вдосконалювати людську природу в цей спосіб. ... Але 11 вересня напруга між світським і релігійним світовідчуттям сучасного суспільства вибухнула в зовсім інший спосіб”.
“... Це виглядало так, ніби цей атентат зрушив релігійну струну в найглибшому місці секуляризованого суспільства, у всьому світі церкви, синагоги і мечеті наповнилися людьми”.
“Той, хто хоче запобігти війні культур, повинен повернутися до незавершеної діалектики західного світу, пов’язаної із процесом секуляризації. “Війна проти тероризму” – це все одно війна, а в тероризмі виражається напружене і мовчазне протистояння двох світів, у якому на кожному боці знаходиться тільки мовчазне насильство терористів і в якому ракети повинні знайти спільну мову.
На фоні прогресуючої глобалізації суспільства, яка відбувається через ринки, позбавлені кордонів, багато хто із нас очікував і сподівався видозміни політики. Розвитку політики від глобалізованої моделі надійно захищеної держави, надійність якої гарантують поліція, спецслужби та армія, до цивілізованої влади розуму. Але зараз нам залишається тільки слабка надія на те, що повернення до розуму таки відбудеться”.
“Віра саєнтологів в науку, яка одного дня призведе до зміни персоналізованого самоусвідомлення в об’єктивізоване, – це лише погана філософія. Навіть науково освіченому суспільству ніщо не зможе завадити втручатися в біологію людської істоти, наприклад, на молекулярному рівні”.
За матеріалами німецької преси підготувала Наталка СНЯДАНКО.
|
|
