Пам'яті Володимира Кашицького
9 ДНІВ
|
Під час перебування на відпочинку в Республіці Шрі-Ланка 18 жовтня 2001 р. відійшов із життя Володимир Кашицький – відомий громадський і культурний діяч, щедрий меценат, людина великої душі, щирий український патріот, без якого важко уявити повоєнне громадсько-політичне життя українців Польщі, а з 1993 р. – Львів і національне відродження в Україні.
Народився в багатодітній(16 братів і сестер) національно свідомій родині хліборобів Петра і Розалії Кашицьких у с. Підбуковині на прадавній українській землі, недалеко від княжого Перемишля. Закінчив початкову школу(три класи) в рідному селі, потім навчався у вечірній ремісничій школі імені Маркіяна Шашкевича у Перемишлі, де здобув фах слюсаря-будівельника. Там, у Перемишлі, увійшов у кола організованого молодіжного українського руху – став членом “Пласту”, був серед організаторів товариства “Плай”. Мобілізований до польського війська. Після капітуляції Польщі у 1939 р. опинився у німецькій зоні окупації. Виконуючи таємні доручення українського підпілля під час переходу німецько-радянського кордону був заарештований НКВД, сидів у в’язницях Перемишля, Львова, Одеси , Харкова, Куйбишева(Самари), Архангельська, Воркути, Ухти, Печори.
Звільнився з тюрми у зв’язку з організацією більшовиками польської дивізії ім. Т. Костюшка, з якою пройшов бойовими дорогами через Суми, Київ, територією Волині. В 1944 р. під Варшавою був тяжко поранений, втратив обидві руки. Будучи сильним духом, не впав у апатію, створивши власне мале підприємство з виробництва морозива. Водночас розпочав активну діяльність у створених на теренах повоєнної Польщі українських суспільно-культурних організаціях. В. Кашицький став одним із фундаторів хору імені 1000-ліття Хрещення Руси-України, на власні кошти виготовив пам’ятні медалі та значки з національною символікою до цієї вікопомної дати.
Відродження Української держави дало можливість В. Кашицькому повернутися в Україну. У 1993 р. він відкрив у Львові кафе – піцерію “Кастелярі”. Допомагав Народному Рухові, фестивалю “Червона рута”, товариству “Надсяння”, видавництву “Червона калина”, львівській “Просвіті”, Львівському обласному відділенню Товариства зв’язків з українцями за межами України (Товариство “Україна-Світ”), членом правління якого обраний з 1996 р. На кошти покійного Доброчинця побачили світ майже 30 різних книжок; він закупив низку унікальних видань для Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, фундував перший том унікального збірника документів “Депортації “(Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 1998 р.).Для слухачів Всеукраїнської школи кобзарського мистецтва придбав будинок в Ірпені Київської області, був одним із засновників Другого міжнародного конкурсу виконавців на дерев’яних духових інструментах ім. Дмитра Біди (Львів, 1999-2000) та ін. За свою діяльність удостоювався почесних звань “Меценат року”, “Галицький лицар-2001”.
Світла пам’ять про Володимира Кашицького залишиться в душі усіх, хто його знав, – чи хоч раз у житті мав щастя спілкуватися з цією прекрасною Людиною.
М.Баран, Т.Бордуляк, І.Вакарчук, М.Галій, М.Герасимович, В.Герич, М.Герцик, М.Гнатюк, М.Горинь, І.Гречко, О.Гуменюк, С.Гунько, Я.Дашкевич, М.Задорожний, М.Іващишин, Я.Ісаєвич, Ірина та Ігор Калинці, М.Косів, Л.Криса, В.Куйбіда, С.Курпіль, М.Литвин, М.Лозинський, Р.Лубківський, В.Лукова, В.Лясковська, С.Максимчук, С.Марченко, І.Мельник В.Откович, М.Откович, В.Пилип’юк, Я.Пітко, Л.Різник, О.Романів, Й.Романюк, В.Ропецький, І.Самотос, Л.Сеник, В.Середа, М.Сірків, І.Сняданко, Ф.Стеблій, В.Стефак, Т.Стецьків, Є.Федорів, В.Хома, В.Чайка, С.Шабатура, М.Шимчук, С.Шимчук, Ю.Шухевич, В.Яворський, Б.Якимович,
Б.Янівський.
|
|
