Пошуки майбутнього для Афганіcтану
Талібів ще не розбито, а їхні противники вже шукають вирішують питання поділу влади в Афганістані
ПЕРСПЕКТИВА
Олег КОМАРЧУК
Війна в Афганістані ще тільки починається і невідомо, як довго вона триватиме, однак антитерористичний альянс настільки впевнений у своїй перемозі, що вже тепер розпочав переговори про майбутнє цієї країни. Ці переговори будуть затяжними, адже вже перші дискусії продемонстрували суперечливість інтересів щодо майбутньої влади в Афганістані. Ускладнює справу ще й те, що самі афганці не є одностайними у цьому питанні, адже воюють між собою вже упродовж двох десятиліть.
Варіантів розв’язання неминучої кризи влади в Афганістані кілька. Зокрема – це повернення до влади президента ісламської держави Афганістан в екзилі Бурхануддіна Раббані. Його кандидатура є особливо прийнятною для Росії, Ірану, Індії та Північного Альянсу. До того ж Раббані сьогодні офіційно визнаний Організацією Об’єднаних Націй глава афганської держави. Щоправда, викликає сумніви те, що президент в екзилі спроможний буде сформувати стійкий уряд, який представляв би інтереси усіх народів, етнічних груп та племен, які проживають на території Афганістану.
Значно кращі шанси в цьому плані має колишній король Афганістану 86-річний Захір Шах, який нині проживає в Італії. Він і надалі є популярним у народі, недарма на нього розраховують Сполучені Штати та представники Євросоюзу. Захір Шах схиляється до наразі найкращого, на думку аналітиків, варіанту – формування в Афганістані за регіональною ознакою так званої “Великої ради”. “Великою радою” колись називалася рада старійшин-пуштунів, яка пізніше була поширена на весь Афганістан, і куди входили старійшини інших етнічних груп. Завданням “Великої ради” було формування уряду.
Враховуючи те, що Афганістан є поліетнічною державою, а відтак державою з великою кількістю міжетнічних чвар, “Велика рада” (чи, з пуштунської, “лойа джирга”) справді могла б вирішити ці проблеми. Однак тоді, як вважає керівник азійської служби Deutsche Welle Гюнтер Кнабе, “до ради мають входити не тільки старійшини, але й польові командири, оскільки в них – реальна влада”.
Парадоксально, але виходить, що без “Талібану”, проти якого зараз воює антитерористичний альянс (надаючи притулок Осамі бін Ладену, “Талібан” стає “мішенню номер два”), практично неможливо сформувати нову владу Афганістану. Бо, зрештою, “Талібан” має чимало прихильників серед пуштунів.
До того ж сусідній Пакистан, який не хоче втрачати свого впливу на Афганістан, також хотів би, щоби представники цього руху були при новій владі. До думки Пакистану, який у цій війні проти тероризму став одним із ключових союзників Вашингтона, Сполучені Штати повинні прислухатися, бажають вони того чи ні. Звичайно, було б смішно воювати проти “Талібану”, щоби знову залишити його при владі: це те саме, що воювати проти Хусейна заради Хусейна і проти Мілошевича заради Мілошевича. Тому нині на перший план для американців (але насамперед – для пакистанців) виходять пошуки так званого “поміркованого” крила “Талібану”. Незважаючи на те, що росіяни, індійці, іранці вважають саме поняття поміркований “Талібан” суперечливим чи навіть абсурдним, американці сподіваються, що серед талібів усе ж таки є “відповідальні елементи”. Поки що пошуки “поміркованих талібів” не увінчалися помітними успіхами: кандидати у помірковані й надалі не соромляться вигукувати антиамериканські гасла.
Як бачимо, суперечки за майбутнє Афганістану ще тільки розпочинаються, але вже назріває конфлікт зацікавлених сторін. Тож зовсім не випадково лунають заклики формувати майбутній уряд країни під егідою ООН. Цього, зокрема, прагне міністр закордонних справ Великобританії Джек Строу, який також закликає створити глобальну коаліцію для надання допомоги Афганістану. На думку Строу, це має стати довгостроковою перспективою. Але насамперед, як уважає міністр закордонних справ Великобританії (і не тільки він), афганці самі мають визначити своє майбутнє. А станеться це, судячи з усього, не скоро.
Минулої середи в Пакистанському місті Пешавар, що на кордоні з Афганістаном, зібралися сотні афганських старійшин. Вони закликали створити коаліційний уряд на широкій основі на чолі з колишнім королем Захіром Шахом, який мав би замінити уряд талібів. Щоправда, ці збори були дуже вузько представлені: не було ані представників Захір Шаха, ані представників Північного Альянсу, ані представників талібів.
|
|
