Бюджетний процес- на високому старті
Ухвалення найважливішого фінансового документа держави може затягнутися до наступного року
ДЕРЖАВНІ ГРОШІ
Любов ВИТКОВИЧ
Перші потуги у процесі народження бюджету 2002 року відбулися 18 жовтня, цього тижня парламент був готовий замінити голову бюджетного комітету Олександра Турчинова. Однак – це лише початок .
За усіма правилами, процедура створення нового бюджету – робота кропітка, але досить чітка.
Насамперед, уряд аналізує динаміку економічного розвитку країни, оцінює можливості національної економіки платити податки і власні вміння їх отримати. Враховують необхідні запозичення (зрозуміло, з перспективою їхнього повернення). Після цього, опираючись на здоровий глузд, розділяється отримана сума на бюджетні витрати і на галузі, які потребують державної підтримки.
Якщо бажання і можливості вдається зіставити – збалансований бюджет, якщо ні – черговий дефіцит, який необхідно покривати іншими, не бюджетними коштами. Існує ще і третій варіант, коли витрати бюджету є меншими від надходжень у державну казну, проте, така розкіш Україні ще не швидко знадобиться.
Що ж відбувається в нас?
Спочатку переглядаються потреби державного сектора, потім лобіюється підтримка регіонів.
Підраховуються витрати згідно усіх побажань та вимог, що суттєво завищує і роздуває цю суму. І аж тоді усі дружно сідають і починають шукати необхідні гроші. А де ж їх взяти, щоб і економічне зростання забезпечити, і соціальну сферу не забути, і вибори профінансувати, і за пересічного громадянина подбати?
Картина невесела. Часто бюджет формують бездефіцитним, а в кінці року, в силу тих чи інших причин, виникає борг, і його доводиться погашати. Єдина перевага – оптимізм. У 2002 рік свідомо закладають дефіцит і зовсім не маленький – 4,277 млрд. грн. Однак – це лише офіційний дефіцит.
Якщо ще й додати прихований, який закладають у фантастичних мріях про приватизацію і виведення економіки з тіні, – можна сміливо подвоїти цифру. Не варто забувати і про відшкодування експортерам ПДВ, яке здійснюють традиційно на початку наступного року – у 2002 році – це близько 5 млрд. грн. А “діра” з платежів від ДАК “Нафтогаз України” – більше ніж 1,5 млрд. грн.?! Сама компанія розрахуватися з боргами за російський газ не може, тож доведеться державі ламати голову, а ще й треба закуповувати для енергетиків газ на зиму...
Дурити самих себе – без сенсу, хіба, якщо б ситуація була сприятливою... Тим часом умови розвитку складаються ненайкращі: бюджетний кодекс – не прийнятий, 60% економіки – у тіні, на приватизацію вже ніхто не розраховує, обсяги інвестицій знижуються, експорт все більше обмежується, валютні надходження скоротяться принаймі наполовину (катастрофа Ту -154 дещо охолодила іноземців, які планували до Нового року бізнес-візити в Україну). Як можна прогнозувати економічне зростання, водночас закладаючи зміцнення гривні і зростання реальних доходів населення?
Економічна теорія в таких речах вже давно втратила актуальність. Бюджет – це великі гроші, а тому, при обговоренні долі великих грошей в Україні, тонкощі економічної політики відіграють останню роль.
Політичні амбіції та мотиви
Парадокс у тому, що навіть тоді, коли б бюджетний комітет запропонував повністю збалансований і економічно грамотний документ, – за нього у будь-якому випадку не проголосували б.
Ліві, домігшись поступок (від збереження безконтрольних соціальних фондів до субсидування конкретних галузей), за бюджет не голосують. Запитання для роздумів: рік за роком парламент підпускає лівих до коригування бюджету, хоча вони все одно за нього не голосують? Відповідь дуже проста: ліві сили обрали найбільш вигідний і безкомпромісний варіант – вони охоче і, звичайно, небезкорисливо виступають у ролі інструмента лобіювання, але, зрештою, вмивають руки і жодної відповідальності на себе не беруть.
До того ж, нам запропонований старий трюк – конвертація зовнішнього боргу у внутрішній. А ще стало вже правилом гарного тону відправляти на погашення зовнішнього боргу кошти від приватизації. Тобто відбувається банальне проїдання держмайна. Знову передбачені норми дозволяють уряду маневрувати бюджетними коштами на свій розсуд, що виявиться наймогутнішим засобом при перерозподілі грошей.
Розрахунки, на основі яких базується новий бюджет, неточні і неправильні. Це звичайна гра цифр.
Прикладів можна навести безліч: різниця реальних і закладених надходжень від прямих податків – 6 млрд., сума додаткових витрат (це у випадку потреби, а потреба, швидш за все, лише одна – вибори), яку вимагають включити у бюджет – 100 млрд. грн., що у два рази більше від дохідної статті зведеного бюджету. З такої арифметики можна дізнатися, що на кожного слугу закону припаде 222,2 млн. грн.
Здоровий глузд перед виборами – це не про нас. Потреби і бажання будуть рости і змінюватися. Тільки до першого читання бюджетна комісія розглянула 1600 побажань і поправок. Догодити такій кількості державних мужів, погодьтеся, не просто. Загроза вступити у 2002 рік без основного фінансового документа держави зростає з дня на день...
Автор – економіст-аналітик Центру політичних досліджень “Нова хвиля”
|
|
