Quo vadis. Польська гордість, тріумф Голлівуду
Знаменитий польський епос демонструвався у кінотеатрі "Львів"
прем'єра
Наталка СНЯДАНКО
|
(Quo vadis. Польща, 2001. Реж.: Jerzy Kawalerowicz. У рол.: Pawel Delag, Magdalena Mielcarz, Boguslaw Linda, Jerzy Trela, Michal Bajor, Agnieszka Wagner, Rafal Kubacki, Franciszek Pieczka, Danuta Stenka, Zbigniew Walerys)
Ні, не тіштеся, фільм ще не вийшов у прокат. Прем’єра його відбулася в рамках закритої вечірки (вхід тільки за запрошеннями), організованої банком ЗУКБ. Снобістські почуття присутніх були приємно вражені і тим, що після польської та ватіканської прем’єр, Львів удостоївся честі стати третім місцем, де відбулася презентація фільму. Приїхав і народжений на Україні відомий польський режисер Єжи Кавалерович. Перегляд тривав близько трьох годин, потім — зустріч із режисером... Все гарно, сподіваємося, що після цього подарунку в закритому колі фільм таки вийде колись на екрани українських кінотеатрів. Але перейдемо до самого фільму.
“Quo vadis, — твір написаний Сенкевичем, вперше виданий у 1896 році, повістm, яка у світовій літературі займає одне із перших місць за кількістю проданих екземплярів. Перекладена на 40 мов. А зараз — ще й найдорожчий епічний фільм за всю історію польського кінематографа” - так пишуть поляки про свою гордість. І все в цьому правильно, особливо якщо визнати за апріорі, що художня вартість літературного твору вимірюється кількістю проданих екземплярів, а фільму — величиною бюджету. Але у фільмах певного типу так воно і є, тому визнаймо це за апріорі. Бюджет фільму становив 180 мільйонів доларів. Погодьтеся, є чим пишатися. Ще трохи, і слідом за індійським Боллівудом, з’явиться і поняття Поллівуд, тут же, відразу за українським кордоном.
Для тих, хто не читав Сенкевича і не потрапив на закриту вечірку — коротко про сюжет. Рим часів Нерона. 54-66 р.н.е. Занепад Римської імперії і початки християнства. У центрі сюжету — сам імператор Нерон, його найближчий радник — вишуканий Гай Петроній, автор знаменитого роману “Сатирикон”, іронічний і неперевершений майстер слова і придворних інтриг у блискучому виконанні Богуслава Лінди (чого варте хоча б прощальне послання схибнутому на своїх музичних та літературних амбіціях імператорові: “Вбивай, ріж, пали, тільки не пиши віршів і не грай на цитрі”). Друг Петронія — Марк Веніцій, слуга Марса, який під впливом кохання до прекрасної (хоча і трохи завузької в бедрах) Лігії стає християнином. Лігія — дочка царя варварів, яку взяли в заручниці. Побачивши її, Марк Веніцій вже не годен її забути, і Петроній просить Нерона, щоб заручницю привезли до імператорського двору, де вона стане наложницею Марка.
Але дівчина — християнка, як і її слуга та вірний захисник Урсус (легко ламає шию бикові), і стати наложницею для неї — гріх. Вона тікає від Марка і ховається серед перших християн, якими керує апостол Павел. За допомогою філософа-циніка і поінформованого шпигуна Хілона Хілонідеса (одна із найбільш вдалих ролей фільму) Марк знаходить Лігію, вона поступово переконує його у правильності християнства і новонавернений римський патрицій готовий одружитися з коханою. Нерон та апостол Павло благословляють молоду пару, аж тут трапляється пожежа Рима. Ніхто із головних героїв не стає жертвою цієї трагедії, зате потім імператор, щоб заспокоїти римлян, які прагнуть помсти, оголошує винними у пожежі християн. І починається цькування.
Лігія опиняється у в’язниці, Петроній в опалі, сотні людей гинуть, розтерзані дикими левами на арені амфітеатру (сцені, у якій лев ніжно бавиться із закривавленою людською ногою, міг би позаздрити сам Рідлі Скотт, режисер знаменитого “Гладіатора”), спалені на хрестах, вбиті і затоптані п’яним натовпом. Зрадник Хілон Хілонідес розуміє глибину своєї провини і приймає заслужену покуту. Натовпові стає мало самих лише християн, і імператор змушений вчинити самогубство, щоб не стати жертвою власного народу. Петроній красиво помирає разом із вродливою наложницею, під музику, танці, в оточенні квітів і вина, як і належить справжньому естетові, кров його мелодійно подзюркує в мідну тарель, іронічний тестамент Неронові прочитаний слугам.
Занепад Рима завершився. Настав час нової ери, і неминучий голлівудський, точніше, поллівудський, гепі-енд: красива пара закоханих врятована від пожежі, хвороби, тюрми і навіть розірвання биком, нарешті одружується за християнськими канонами і тікає в безпечне місце. Апостол Павло відмовляється від порятунку і повертається до Рима, де триває і ще довго триватиме винищення християн. За деякий час це навіть настільки увійде в моду, що християни самі охоче здаватимуться в руки римських воїнів, щоб їх кинули на розтерзання левам, і в такий спосіб вони швидше змогли б досягнути життя вічного і потрапити в рай. А випадково врятовані від жорстокої розправи вважатимуть себе найнещаснішими із людей, бо ж їм відмовлено у найвищій насолоді. Так стверджують історики. Але у фільмі цього вже немає. Та і не потрібно. Те, що варто було довести, доведено: поляки зуміли зняти фільм, нічим не гірший, а багато в чому кращий за “Гладіатора”, хоча і дешевший. Але не будемо вважати це за недолік.
|
|
