"Юрку, па-па!"
"ЛЯЛЬКА"
Захар БЕРКУТ
Найпомітнішою (і наймасовішою) акцією, яку минулого тижня запропонувала “Лялька” своїм прихильникам був концерт “Плачу Єремії”. Пояснювати, що таке “Плачі” для львів’ян немає сенсу, а якщо додати й те, що цей гурт не так часто тішить своїх земляків сольними концертами, то ні в кого не мало би виникнути питань, на кшталт: “Чи багато люду прийшло на цей концерт?”.
Ті, хто прийшов, мали би бути приємно здивовані. Адже їх, як сказав Тарас Чубай “зафіксовано”.
Йдеться про те, що цей концерт стане базою для одного з наступних альбомів “Плачу Єремії”. Саме через це простір поблизу сцени був нашпигований всілякою апаратурою. Приємний сюрприз публіка отримала у вигляді прекрасного звуку. Можливо, вперше за свою історію “Лялька” почула звук такого рівня.
Пісні того вечора лунали з репертуару однієї групи, але з різних альбомів. Приємно, що Чубай і Ко нарешті не полінувалися пригадати свої твори із першого альбому. А це було як бальзам на душу для шанувальників “зі стажем”. Але “Плач Єремії” грав і нові речі з “Партизанів”, а Тарас Чубай навіть сольно виконав дві пісні. Звісно, аж ніяк не можна було обійтися без “Воної” (багато в залі було таких, які тільки заради цього хіта і прийшли на концерт) та “Я піду в далекі гори”, яку за останній рік “Плач Єремії” грав чи не на кожному своєму виступі. Та задоволеними залишилися всі. Єдине, що публіці було мало (зрештою так є завжди, коли концерт сподобався). А коли Чубай розшифрував назву концерту, яка звучала як “Юрко – па”, шанувальники гурту засумували.
Річ у тому, що клавішник групи Юрій Дуда їде до Берліна на навчання, відтак у такому складі це був останній концерт “Плачу Єремії” (принаймні на деякий час). Але ж, який концерт!!!
|
|
