BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 23-24 ЖОВТНЯ 2001 року |

Валентин Сильвестров: Музика - це політ...

МАЕСТРО

Нещодавно, як уже повідомляв “Поступ”, гостями 7-го міжнародного фестивалю сучасної музики “Контрасти” були відомі композитори Арво Пярт, Валентин Сильвестров та Анджей Нікодемович, які на зустрічі з творчою молоддю порушували питання духовності музики та труднощі власного подолання “раціоналістично-технократичного” авангарду, символом якого стала техніка додекафонії. Отож, сьогодні – слово Валентину Сильвестрову, якого Пярт назвав “майстром звільнення від гравітації” в музиці.

“Я про музику і медитацію можу сказати таке. Ми живемо в стані тяжіння – є верх, низ. Музика – це коли людина, зберігаючи свою вагу ніби важить менше. Якщо в людини легше на душі – вона легше виглядає, хода в неї легша. А якщо вона засмучена – ніби та сама вага, але вона важча. Навіть трагічна музика дає ці крила, якщо перший звук правильно йде, з глибини, з того простору, з якого звуки взагалі народжуються. Тоді ми вступаємо в зону польоту, починаємо трохи летіти якби над землею, що і називається чути музику. Потрібно увійти в процес слухання музики. Музику можна слухати і як інформацію, але це не процес слухання. Ти летиш разом з нею, отримуєш якийсь політ, це забуття тяжіння. А яким чином?

Ми запитуємо: “Від якої музики людина відчуває насолоду?”. Ми її критикуємо, але вона поза критикою, вона вже “летить”. Птаху критикують за те, що вона не так летить, як я хотів. Але вона летить, а ти стоїш на землі... Адже музика – це такий апарат, в який ми вухом сідаємо і він злітає. Багато речей, які добре зроблені знаменитими композиторами, де відчувається, що апарат зроблений добре. Проте лише розбігається, підстрибує – та не летить. А інший апарат – на шнурочках, із якоїсь соломи – і полетів... Конструкція для “польоту” – одна, а для розбивання скажімо горіхів – інша. З точки зору конструкції бачиш, що зробив, а в контексті всього цього польоту тут повинна бути пустеля від цієї конструкції. Це все інстинкт польоту. Інколи сидиш в концертному залі і думаєш, чому це люди так сидять?...

Одного разу в Німеччині на концерті сучасної музики я змучився вже, але довго слухав і, врешті, написав записку: “Дорогі колеги! Зима вже скінчилася. Пора вже листочки розпускати. Треба намагатися – може морозом поб’є, а може – ні. А музика весь час то гуде то структурно мигає, підстрибує весь час. Тут відчуваєш корінь, але де ж ціле дерево? Коренева система вже ніби гуде, але слів я не розбираю. Потрібно, щоб якесь слово народилося з цього – а це і є листочки.

Існує один рецепт. Взяти, наприклад, сьому симфонію Брукнера в хорошому виконанні і протягом місяця слухати без партитури раз на день, так як ви сидите біля гір, моря. Потрібно просто слухати, не намагаючись щось навчитися. Може допоможе...”

У подоланні додекафонії (авангардної техніки ХХ ст.) в мене досвід має скоріш ліричний корінь.

Додекафонія була проявом якоїсь свободи дії, коли все відносне створювало той момент, коли ніяких підпорок в тебе немає. Ти робиш небезпечний крок на свій страх і ризик (ніби йдеш по кризі), а ніхто перед тобою не йшов. Тому що традиція всеж – це коли пішов по льоду і перевірив, що йдеш по стежині, якою вже хтось пройшов, хтось підтвердив...

А в додекафонії, коли ти робиш один крок і тобі нічого не забезпечено, хоча є схема, з якої відчуваєш ці звуки. Проте найважливіше було не попастися в цю схему, тобто не перетворитися в програмне забезпечення до комп”ютера. Тебе немає – робиш крок і маєш звук, ти його вже поставив.

А ви слухайте. Потрібно було ці звуки пережити, зробити ці тяжіння (все заново!), почути нові кроки, щоб вони стали рідними. А потім вони, очевидно, співпадають із звуками. Але це було можливе, наскільки я зрозумів, саме в малому просторі, тому що коли розглядати великі форми, то автоматизм підставлення звуків під якійсь структури б наростав.

В цей час (в додекафонії, – ред.) була опора на Веберна, лише в кожного по своєму. Але і у нього є справжні кроки і ніби намацування. Натомість в мене не було такого відчуття, що це руйнівне та що борюся з соцреалізмом, просто мені було цікаво, це прояв невловимої суб”єктивності. Але без психоаналізу. Правильно, що додекафонія річ руйнівна, але пов”язана із сум”яттям, адже вона виросла з експресіонізму. Це можна розглядати як систему людей, що знаходяться у вогні. До цієї системи були різні відношення, особливо до російського (радянського, – ред.) варіанту. Вони жили в час абсурду, і їхня свобода та авангард вже іншого типу. Це не щось нове, а як казав філософ Я.Друскін, а райський стан свободи, але який був небезпечний і гріховний. Ось усвідомлення цієї свободи і прийняття на себе цієї схеми, додекафонія була якби святість, тобто прийняття серійної техніки для такої свідомості (як Шенберг) було ніби духовним актом, а коли вона вже стала навчальною, то звичайно втратила все це. Замість постійної напруги вона стала зручною для загострення фактури, свободи форми, а це зовсім інший зміст. Але я тоді цього не знав, а пізнав цю схему пізніше, інстинктивно. Наскільки мені подобалась музика Веберна, яку я почув вперше як музику, що рухалася перпендикульрно до мого слуху. Зараз я це навіть із здивуванням розгдядаю.

В додекафонії була ще і важлива річ – порушення інерції, і надання питанню традиційності порушення. Шенберг порушив тяжіння тональне. Це, за термінологією Друскіна, душевне тяжіння, які виникли поруч з об”єктивністю ще і як звичка, комфорт нашого слуху. Шенберг поставив питання цієї комфортності (вважав, що тональність – це лише комфорт). У мене було трохи інакше – пов”язане з лірикою. “

Записав Михайло Швед

Довідка

Валентин Сильвестров народився у 1937 році в Києві. Після короткочасного навчання в Будівельному Інституті у 1958 р. поступив у Київську державну консерваторію ім.П.Чайковського, яку закінчив по класу композиції у Бориса Лятошинського. Лауреат Міжнародної премії ім.Кусевицького (Вашингтон, 1967). Лауреат Міжнародного конкурсу композиторів “Gaudeamus” (Нідерланди, 1970). Народний артист України (1989). Лауреат Державної премії України ім.Т.Шевченка (1995). Почесна відзнака президента України – орден “За заслуги” 3-го ступеня (1997).

POSTUP - ПОСТУП
№161 (819),
23-24 ЖОВТНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Перші операції американських командос
·ВСЕРЕДИНІ
·Помста з підпалом?
·У Львові застрелили бізнесмена

ПОГЛЯД
·Що сталося у Москві?
·Ратуша, мерові

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·"Карпатам" потрібні готелі
·У Львові застрелили бізнесмена
·Рух "маршруток" заборонять на два дні
·Подарунок із підтекстом
·Львів знову буде освітлений

НАША СТОЛИЦЯ
·Львів виставлять на продаж
·"Загадки Міста Лева" увійшли в осінь
·Вуличне мистецтво
·Полякам смакує добре

ПОСТУП З КРАЮ
·Конвертик з бацилами
·Унсовці вже не голодують
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Перші операції американських командос
·Уперше вбито суддю
·Автопорушників у Британії відстежуватиме камера
·Порахунки із злочинним минулим

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·ЛАЗ можуть закрити
·Сорос каже: буде зле
·Чехи будують широку колію через Україну
·Повернення "Богдана"
·ЕКОНОВИНИ

АРТ-ПОСТУП
·Валентин Сильвестров: Музика - це політ...
·"Юрку, па-па!"
·Колекція народного живопису "Козак Мамай"

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·ПОЛЕМІКА
·ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

СПОРТ-ПОСТУП
·Чемпіонат світу без страхування
·Політехніка удома - без перемог
·Іванчук і Романишин - чемпіони світу!
·В активі українок - три нагороди
·СПОРТ-БЛІЦ
·Покладок знову забиває
·Післяматчеве інтерв'ю
·Весь Мілан біля ніг Шевченка

ПОСТ-FACTUM
·у четвер у поступі
·КАЛЕНДАР
·"Молодість" збирає кінозрілість