Помста з підпалом?
Центру української культури на Арбаті неспокійно
ІСТЕРІЯ
Дмитро ЯЦЕНКО
Український культурний центр у Москві став об’єктом злочинних дій – у ніч із суботи на неділю о 1.57 за київським часом двоє невідомих кинули на ґанок центрального під’їзду будівлі дві пляшки із запалювальною сумішшю. Як повідомив “Поступ” директор Українського культурного центру Володимир Мельниченко, у результаті цього нападу ні будівля, ні люди не постраждали.
За словами Володимира Мельниченка, охорона Центру за лічені секунди відреагувала на інцидент: не лише встигла оперативно загасити полум’я, але й намагалася переслідувати підпалювачів. Щоправда – невдало: двом молодикам (за свідченням охоронців, віком 17-20 років) пощастило втекти однією з вуличок Арбату. Одразу ж охорона викликала представників міліції, ті зібрали свідчення та докази (рештки пляшок та частинки кіптяви – для проведення експертизи). Тим часом Міністерство закордонних справ України висловило стурбованість із приводу антиукраїнського інциденту, а також сподівання, що винних знайдуть і покарають.
Неспокій, який нині панує у світі через активізацію центрів міжнародного тероризму та воєнні антитерористичні заходи, змушує тепер замислитися: чи не з тієї ж когорти неприємний випадок у Москві? Принаймні перші повідомлення російських джерел і посилання багатьох українських інформаційних агентств та інтернет-газет стверджували, що напад на Український культурний центр у Москві є терористичним актом. Були дані, що молодики в масках розкидали на подвір’ї Центру листівки, у яких писалося, що напад скоєно на знак помсти за збитий українською ракетою російський літак Ту-154 й антиросійську політику щодо Севастополя...
Однак директор Українського культурного центру Володимир Мельниченко повідомив “Поступ”, що навіть московські журналісти дещо перебільшують, принаймні в тому, що нападники були в масках.
“Для нас найгіршим є те, якщо якісь політичні сили використають інцидент для погіршення взаємин між Україною та Росією, – зазначив Володимир Мельниченко. – Наш центр є храмом української культури і духовності у Москві, його робота стосується не політики, а культури”. На думку директора, наразі зарано говорити про зв’язок інциденту зі збитим літаком, а тим паче – називати підпал терористичним актом, оскільки дії цих двох молодиків можуть бути банальним хуліганством.
Логіка тут є, адже Арбат – це старий район Москви, криміногенна ситуація в якому є стабільно напруженою. Володимир Мельниченко також не вважає, що в Москві немає стійкого міжнаціонального протистояння та ненависті між українцями та росіянами: “Український культурний центр існує три роки, і за цей час хіба що футбольні фани могли кинути в нашу будівлю кілька камінців”.
Доречно пригадати аналогічні ситуації в житті Львова, зокрема місцевого Російського культурного центру. Він уже не раз страждав від підпалів, і щоразу виникало питання про міжнаціональну ворожнечу та переслідування росіян у Львові. Востаннє навіть заговорили про напівміфічну організацію “Галицькі вовки”. Однак є і факти: ні міліції, ні СБУ так і не вдалося довести існування якихось терористів. А відтак виникає питання, чи були ці “терористи” у Львові, чи є вони тепер і в Москві? Здоровий глузд підказує, що терористи не намагаються, вони спалюють дощенту.
Навіть у випадку з московським інцидентом дії так званих “терористів” були настільки невмілими, що кілька опитаних журналістом “Поступу” працівників Українського культурного центру в Москві висловили здивування, мовляв, там і згоріти не було чому! Цілком імовірно, що молодики просто наслухалися новин і вирішили побавитися. Адже ніхто і ніщо не постраждає від того, що кілька пляшок із займистою рідиною згорять перед якоюсь будівлею. Зрештою, як бачимо, найчастіше ігри в тероризм відбуваються біля цивільних установ і громадських організацій, а не, наприклад, посольств чи консульств, які достатньо добре охороняються. А тому всі розмови навколо цієї теми у Львові та Москві – це не більше, ніж звичайна істерія...
|
|
