"В Україну ідіть, діти, в нашу Україну"
ОБРАЗ
|
"Покрова" художника Романа Василика
|
Ці слова геніального Тараса Шевченка прийшли на думку, коли в неділю, 14 жовтня, у львівському храмі Покрови Пресвятої Богородиці, що на вулиці Личаківській, численна громада прихожан вшановувала Владику Андрія Салеляка з нагоди 40-літнього ювілею його єпископського свячення.
Сюди на престольний празник Покрови і вшанування свого пастиря зібралися не лише парафіяни, але й гості, як зі Львова, так і з багатьох інших міст, представники влади, вояки УПА.
У своїх спогадах владика Андрій розповідав присутнім, що його благословив на духовне служіння біля Престолів Господніх Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький. У 1937 році він переїхав до Рима для здобуття вищої освіти. У 1949 р. був висвячений, в 1961 р. одержав єпископське свячення від архиєпископа Івана Бучка у базиліці святого Петра в Римі.
Владика Сапеляк працював ректором семінарії. Він спеціаліст з філософії, педагогіки, богослов’я. Брав участь у ІІ Ватиканському соборі, перебував на високих ієрархічних постах Ватиканської адміністрації. Автор книг “Українська церква на ІІ Ватиканському соборі”, “Київська церква на слов’янському Сході”.
Історія сім’ї Сапеляків сповнена трагічних подій воєнного та післявоєнного часу. Два брати-священики, Андрій і Василь, виїхали до Рима для здобуття освіти, а їхню родину, разом з сотнями тисяч українців з цього краю: з Лемковини, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, було з корінням вирвано з рідної землі і розсіяно по світах. Матір під час депортації вбили, сестру поранили...
Протягом тривалого часу Владика Андрій Сапеляк був єпископом Української Греко-Католицької Церкви в Аргентині. Там його пам’ятають і досі за ним тужать. Та як тільки-но Україна стала вільною, брати Андрій і Василь Сапеляки повертаються до рідного краю для душпастирської діяльності. Вони разом з громадою спочатку “відвойовують”, а тоді докладають величезних зусиль і коштів для реставрації церкви Покрови Пресвятої Богородиці, яка стала тепер окрасою цілої околиці “На Личаківській рогачці”.
Іконостас для церкви виконав художник Роман Василик – професор, завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв. Це, безперечно, високохудожнє явище у нашому іконописному малярстві. Нещодавно у церкві відбулося освячення запрестольної ікони Покрови Богородиці, роботи цього ж митця, під омофором якої і відбулося вшанування Владики.
Як відомо, ще князь Ярослав Мудрий віддав під опіку Покрови Богородиці всю Русь-Україну, і відтоді вона є однією з найбільших святостей українського народу. Особливо її шанували запорозькі козаки. Свято Покрови Пресвятої Матері Богородиці стало у 1942 році датою створення Української повстанської армії.
Саме через це, аби не переривалася історична тяглість національного спадкоємства, священик Андрій Сапеляк обрав днем свого єпископського свячення свято Покрови, а зображення покровської ікони ввійшло як головний атрибут його владичої відзнаки.
Й останнє, чи не найголовніше: зараз Владика Андрій Сапеляк переїхав для місіонерської праці в містечко Верхньодніпровське над Дніпром біля Січеслава, що є історичним серцем України. “Там, на великій Україні, є велике поле діяльності для проповіді слова Божого”, – каже Преосвященнійший. Це справді так, і в цьому – достойний наслідування приклад духовного служіння.
Від імені Фонду культури і мистецтва імені Митрополита Андрея Шептицького вітання ювілярові склав народний депутат України Михайло Косів. А всі ми приєднуємося до привітання і висловлюємо Вам свою глибоку пошану, дорогий наш Пастирю.
Андрій САДОВИЙ, генеральний директор Фонду культури і мистецтва ім.Андрея Шептицького
|
|
