Лідія Шутко: Мені пощастило побачити Дмитра Шостаковича
КЛАСИКА
|
Світлина з архіву "Поступу"
|
Нещодавно у рамках фестивалю “Контрасти” відомий львівський дует – народної артистки України, скрипальки Лідії Шутко та піаніста, лауреата республіканського конкурсу
ім. М. Лисенка Олександра Козаренка – запрезентував монографічну програму зі скрипкових творів Дмитра Шостаковича. Прозвучали скрипкова соната ор. 134, транскрипції 4 прелюдій з ор. 34 та трьох “Фантастичних танців” ор. 5.
Концерт викликав масове зацікавлення і пройшов з величезним успіхом. Шкода тільки, що організатори фестивалю вдалися до такого програшного кроку, відвівши для концерту зал костелу св. Лазаря. Маленький зал костелу не в силі був вмістити усіх бажаючих почути цю програму, а тому значній частині слухачів довелося стоячи товпитися у різних кутках, бо сидячих місць бракувало.
Після концерту, окрилена заслуженим успіхом Лідія Шутко ласкаво погодилася відповісти на декілька питань.
– Лідіє Остапівно, знаємо, що свого часу ви проходили стажування у Московській консерваторії у класі Давида Ойстраха. Саме зі сподівання на виконання Д. Ойстраха Дмитро Шостакович писав скрипкову музику і, зокрема, сонату, яку ви нині виконували. Чи довелося Вам чути концертне першовиконання цієї сонати Д. Ойстрахом або працювати з ним над цим твором?
– Стажування у Д. Ойстраха я справді проходила, але концертного першовиконання не чула. Правда неодноразово чула запис цього виконання на платівці, а також бачила запис на відео. На жаль, проробляти цей твір з Давидом Федоровичем мені не доводилося, зате детально студіювала з ним перший скрипковий концерт Д. Шостаковича, який недавно виконувала, і який має чимало спільного з сонатою. Буквально вчора телефонувала мені професор Ольга Пархоменко, яка теж вчилася у Д. Ойстраха і проходила з ним цю сонату. Саме Ольга Пархоменко підказала чимало моментів щодо інтерпретації цього твору і передала мені деякі поради, почуті свого часу від Давида Федоровича, які я використала у нинішньому виступі.
– А чи пощастило вам побачити у Москві самого Дмитра Шостаковича?
– Мені пощастило побачити Дмитра Шостаковича на конкурсі, мене навіть знайомили з ним. Ще тоді мені дуже хотілося попрацювати з автором над його творами, але в ті часи це було нереально.
– Яке враження зробила на вас тоді постать композитора?
– Добре пам’ятаю моє здивування наскільки іншим був Дмитро Шостакович у житті, аніж у своїй музиці.
– Які стилі, твори музики ХХ століття найбільше цікавлять вас як виконавця?
– Мене приваблює будь-яка музика ХХ століття, якщо вона якісна і глибока в ідейному та концептуальному плані. Зі стилів особливо близький мені неокласицизм ХХ століття. Цим пояснюється вибір музики Д. Шостаковича для сьогоднішнього концерту.
– Яке ваше ставлення до творів Ігоря Стравинського – одного з найбільш чільних представників неокласицизму ХХ століття? Чому ми не чули у вашому виконанні його творів?
– На все свій час. Разом з Олександром Козаренком ми плануємо у майбутньому виконати твори І. Стравинського. Уже навіть ноти взяли.
– З Олександром Козаренком ви виступаєте не вперше і завжди лише з музикою ХХ століття. Це свідомо? Чи не плануєте зробити класичні програми?
– Щодо першого, то це свідомо. Як виконавець О. Козаренко тяжіє до глибоких великих полотен, з масштабною фактурою, а в музиці ХХ століття це реалізовується якнайкраще. Що ж до другого, то ми вже записали на компакт-диск “Крейцерову сонату” Л. Бетховена і надалі будемо працювати над класикою.
– Наскільки вплинула на ваше зацікавлення музикою ХХ століття творча співпраця з Олександром Козаренком?
– Насамперед, Олександр Козаренко подобається мені як композитор. Крім того, у його особі я знайшла такого концертмейстера, такого ансамбліста, з яким повною мірою, без перешкод, можу реалізувати свої творчі прагнення та ідеї. Він, мабуть, перший такий у моїй творчості й біографії концертмейстер, і я дуже тішуся, що із ним співпрацюю.
Розмовляв Яким ГОРАК
|
|
