Ознаки фестивальності: масовість і різноманітність
ІМПРЕЗА
Вероніка ЗАНИК
|
Учасники фестивалю так і не дочекалися президента... Світлина автора
|
У суботу, 13 жовтня, в день урочистого відкриття Першого міжнародного фольклорного фестивалю етнорегіонів України “Родослав” уже перед десятою ранку майдан біля Ратуші заповнили учасники, ЗМІ та інші “запрошені” на дійство.
Решта франківців (без перепусток) залишилися по той бік “кордону”. Та навіть акредитація не убезпечувала від спілкування з охороною. Забрівши не в “той” куток обгородженої території, можна було почути “люб’язні” рекомендації людей у звичайному одязі і зі специфічним виразом обличчя щодо пересування площею: “Куда йдеш?! Шось не ясно? Зараз буде ясно!” І тут же – до своїх менш пильних колег: “Ви шо тут всяких пускаєте?!” Поділ міста на заборонені та дозволені зони пояснювався запланованим візитом на відкриття фестивалю президента України.
До заборонених потрапляли і певні анклави приватних квартир у будинках, розташованих уздовж екскурсійного маршруту керівництва держави. До таких помешкань напередодні свята заходили “консультанти” і радили в суботу між 10.00 і 12.00 до вікон не підходити, на вулицю не визирати. Однак близько 11.00 атмосфера дисциплінованості на площі Ринок пом’якшала. У лави навіть “непосвячених” просочилася інформація – президента не буде. Отож “кордони впали”, на майдан біля Ратуші почали пропускати без спецдозволів. Розпочалося свято для всіх.
На площі Ринок (згідно з положенням про фестиваль) український народ зазнавав “посилення впливу традиційного народного мистецтва”, що сприймалося переважно органами слуху, а вже біля пасажу та на Вічевому майдані люди ходив і оглядали. Довгий ряд майстрів декоративно-ужиткового мистецтва представляв роботи вишивані, керамічні, із соломки, хутра. Поруч з автентикою можна було побачити продукти трансформації традиційного народного мистецтва у своєрідний постмодерн, скажімо: вишиті хрестиком портрет сучасної дами в капелюшку та пейзаж із Ластівчиним гніздом. Поруч з виробами гуцулів, бойків, буковинців тощо розташувалися витвори мало вивченого науковцями “етносу” хутровиків “Тикаферлюксу” та хутрофірми “Тисмениця”.
Всеохоплююче свято “Родослав” відчули навіть ті, хто цього дня не прийшов у центр міста. Адже зранку й увечері з кранів безпрецедентно текла тепла вода. Вода взагалі може вважатися символом свята – і це розуміли франківці, які фотографувалися біля нарешті діючих фонтанів. Зрештою, у центрі було багато цікавого тла для світлин: численні фольклорні колективи в колоритному одязі, не менш численні щойно поремонтовані фасади будинків (або давно “облізлі” їх торці, або недавно помальовані та щойно “облізлі” фасади – на будь-який смак).
Вибирати на фестивалі взагалі було з чого: відбувалися концерти не лише українського, а й зарубіжного фольклору. Люди дивилися, слухали, пританцьовували, переходили від майданчика до майданчика, оминали, йшли на пиво... І так до вечора наступного дня.
Географія “Родославу” виходила за межі центру Івано-Франківська (та й за місто взагалі). Іще одним епіцентром подій був стадіон “Рух”. У суботу тут пройшли “Етноігри” – суміш фольклору зі спортом і естрадою регіонального рівня. А в неділю на “Русі” відбулося закриття свята. Стадіонні дійства особливо відрізнялися кількісним фактором. Скажімо, “Етноігри” розпочиналися виносом вражаюче великої кількості жовто-блакитних прапорів, чим нагадували Олімпійські ігри, але однієї держави.
Не менш вражаюче виглядали масові виходи на поле дівчат у коротких спідничках і топіках – виконавиць хореографічних вправ спортивного типу. Це та дещо інше, як-от парад воїнів УПА на закритті фестивалю, до етносів мало дуже віддалений стосунок.
А все ж іванофранківці охоче користали з нагоди посвяткувати, пообсервувати численні видовища. Так, у неділю в парку поблизу стадіону людей було, здається, більше, ніж дерев. Принаймні більше, ніж шашликів, згідно із спостереженнями майстрів вуличної торгівлі. Словом, свідки й учасники “Родославу” ще довго обмінюватимуться враженнями. Наразі місто ввійшло в буденний ритм життя: триває реконструкція, гарячково проваджена в переддень фестивалю, але так і не завершена до його початку та сподіваного приїзду президента.
|
|
