Росія хоче контролювати українську ППО
ЗБРОЙНІ СИЛИ
Олег КОНИК
|
Світлина AP
|
Загибель російського літака Ту-154 висунула цікаву проблему: через цю катастрофу Москва може зажадати від Києва встановлення негайного контролю за системою української протиповітряної оборони (ППО). Як повідомляє інтернет-сайт “Известия.ru”, якщо в цьому питанні буде досягнуто принципової домовленості Росії й України, то російські військові без особливих проблем зможуть контролювати українські сили ППО.
Теоретично цю проблему вирішити нескладно – достатньо лише відновити зв’язок, який існував до 1991 року між головним командним пунктом ППО СРСР у Москві та штабом ППО України в Києві. Це дозволить російським військовим отримувати абсолютно повну інформацію про те, що відбувається в повітряному просторі України в режимі on-line. Водночас цей контроль буде умовним, адже після об’єднання систем ППО обох держав Москва тільки отримуватиме у себе в штабі ту ж “картинку”, яку створюватимуть українські радари, але не зможе оперативно вплинути на ситуацію, оскільки не матиме доступу до алгоритму прийняття командних рішень.
“В ідеалі Україна та Росія повинні мати єдиний командний пункт сил ППО, – заявив заступник голови комітету з міжнародних справ Ради Федерації Михайло Маргелов. – Російські генерали будуть ухвалювати рішення про запуск ракет у присутності українських”.
КОМЕНТАР
Андрій ПОРИТКО
експерт “Поступу” з військових питань
Небажання України входити до спільної військової структури СНД пояснювалося тим, що такий крок означав би втрату частини суверенітету. Росія ж давно домагалася приєднання української системи ППО до об’єднаної ППО Співдружності – і от тепер такий шанс з’явився.
Об’єднання ППО різних держав справді не є чимось надзвичайним. І приклад США і Канади, які створили об’єднану систему ППО NORAD, тут справді є найбільш показовим. Свого часу рішення про об’єднання ППО цих країн було прийнято у зв’язку з тим, що найбільш імовірний маршрут підльоту радянських стратегічних бомбардувальників до США пролягав через Північний Льодовитий океан, над територією Канади. Об’єднання ППО дозволяло збільшити час на перехоплення порушників спільного повітряного кордону і посилити канадські ППО американськими. При цьому відбувався не тільки обмін оперативною інформацією, але й мало місце спільне патрулювання повітряного простору.
Таким чином організовано протиповітряну оборону і в інших військових блоках. А звідси випливає простий, але очевидний висновок – об’єднання української ППО з ППО СНД де-факто означатиме повне входження України у спільну військову структуру СНД, що є несумісним з її офіційним позаблоковим статусом, записаним у Конституції. Тому таке рішення, якщо навіть воно буде ухвалене, може оскаржуватися до Конституційного суду.
Леонід Кучма, на жаль, мав рацію, коли говорив, що такі випадки трапляються в усьому світі.
Щоправда, можна уточнити, що частота таких інцидентів – десь раз на 10 років. Два попередні випадки були 1 вересня 1983 року, коли на Далекому Сході радянські ППО збили південнокорейський “Боїнг-747”, і 3 липня 1988 року, коли двома ракетами з американського крейсера “Вінсенн” було збито іранський аеробус А-300 (загинуло 290 осіб). Отож об’єднання українських ППО з російськими не зможе запобігти таким інцидентам, як і нічого не дасть Україні. Росія натомість матиме ту ж вигоду, що й Америка від системи NORAD, – відсовується дальній рубіж викриття і перехоплення повітряних цілей.
|
|
