Обласну владу парки не хвилюють
Через її байдужість ЮНЕСКО відбере у нас сертифікат
ПАРАДОКС
Іванка ПОПОВИЧ, Устрики Долішні
|
Світлина з колекції Грицька БУБЛИКА
|
З 11 по 13 жовтня в Устриках Долішніх (Польща), на території Бещадського Національного парку, що є частиною міжнародного резервату “Східні Карпати “, відбулася Х міжнародна конференція.
Уже впродовж десяти років дирекція Бещадського Національного парку проводить ці конференції, під час яких розглядається низка питань, пов’язаних із функціонуванням резервату. Важливим є також і той факт, що проблеми, що обговорюються під час дискусій, стосуються не лише природних компонентів міжнародного резервату, а розглядаються в більш широкому поліфункціональному значенні самих парків – “парки для людей”, тобто одночасно вирішується ціла низка соціальних проблем, які існують навколо самих парків.
Як пояснила “Поступу” заступник директора з наукової роботи Інституту екології Карпат НАН України Оксана Марискевич, найболючішою проблемою української частини резервату біосфери “Східні Карпати” є відсутність адміністрації у регіональному ландшафтному парку “Надсянський”. Цей об’єкт підпорядкований Боринському ДЛГ ДЛГО “Львівліс” і є природоохоронним об’єктом обласного підпорядкування. Саме невизначеність статусу цього об’єкту ускладнює для міжнародних організацій питання щодо виділення коштів. Паралельно з цим існує проблема вивчення території української частини резервату: якщо порівнювати з науковим підходом до вивчення польської частини, то можна вважати, що українська територія взагалі не вивчена, і цей факт в першу чергу знову ж пояснюється відсутністю адміністрації у Надсянському парку.
“До того часу, поки це питання не буде вирішено, ні про яку вагому участь РЛП “Надсянський” у функціонуванні міжнародного резервату біосфери не варто навіть мріяти, – вважає Оксана Марискевич. – Окрім цього, Україна може втратити сертифікат ЮНЕСКО, який потрібно підкріплювати конкретними успіхами у збереженні довкілля. Відсутність адміністрації в РЛП “Надсянський” – вагома причина того, що нам не вдається залучити кошти міжнародних організацій-грантодавців для вирішення наукових проблем щодо забезпечення повноцінного збереження цієї території, роль якої у резерваті є особливою, бо власне тут є можливість відстежувати процеси відновлення лісових угруповань на значних територіях.”
За словами Оксани Марискевич, уже декілька років Інститут екології Карпат звертається до всіх владних структур (починаючи від Львівської облдержадміністрації та обласної ради та закінчуючи Міністерством екології України) з проханням вирішити питання про виділення коштів для утримання адміністрації РЛП “Надсянський”. Проте це питання і досі не вирішується. “Для утримання адміністрації Львівська обласна ради мала б закласти в обласному бюджеті всього 20 тис. грн. на рік, – каже Оксана Марискевич. – Парадоксом є те, що Надсянський парк фактично існує лише на папері й не має жодного юридичного підтвердження щодо свого існування, а якщо ці проблеми найближчим часом не будуть вирішені, то через деякий час він може втратити сертифікат ЮНЕСКО.”
Нагадаю, що організація першого у світі трилатерального польсько-словацько-українського резервату біосфери “Східні Карпати”, до складу якого від України увійшли Ужанський національний природний парк (загальною площею 39159 га) у Закарпатській області та регіональний ландшафтний парк “Надсянський” (загальною площею 19428 га) у Львівській області, розпочалося у 1992 році й завершилося у грудні 1998 року отриманням сертифікату ЮНЕСКО. Поза сумнівами, створення природоохороного об’єкту такого рангу і на такій площі (загальна площа резервату становить 208 090 га, з яких 52,3% – польська, 28,2% – українська та 19,5% – словацька частини) є значним внеском у реалізацію загальноєвропейських програм “Зелені Карпати”, “Довкілля для Європи” та деяких інших важливих міжнародних угод і конвенцій, ратифікованих Україною і пов’язаних насамперед зі збереженням біорізноманіття.
Важливість створення міжнародних резерватів біосфери для нашої держави є очевидною з огляду на включення у загальноєвропейський процес збереження довкілля, що знайшло своє відображення і в останніх державних документах, пов’язаних із розбудовою екологічної мережі в Україні й формуванням загальноєвропейських екологічних коридорів, які будуть проходити через територію України (реалізація “Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000 – 2015 рр.”).
|
|
