Вади в системі організації влади
РЕФОРМА
Любко ПЕТРЕНКО
Однією з причин соціального напруження в Україні є недосконала система організації влади, тож нагальним завданням держави має стати проведення адміністративної реформи. Такою була провідна теза міжнародного наукового семінару “Стан та перспективи розвитку адміністративного права: законодавство, наука, освіта”. Семінар організували спільно Комітет з питань правової політики Верховної Ради України і німецький Фонд міжнародної правової співпраці.
Питання неузгодженості правової науки з практикою народний депутат Ігор Коліушко, який головував на семінарі, окреслив так: “У питаннях адміністративного права не наука штовхала практику, а навпаки – практики зверталися до науковців, а ті не завжди мали готові відповіді на питання, які поставали в практичній діяльності нашої держави”. Тож цей семінар був спрямований насамперед на те, аби усунути ці суперечності.
Перший заступник голови Верховного суду України Володимир Стефанюк у своїй доповіді підкреслив, що найголовнішою ознакою правового суспільства і демократичної держави є можливість людини вільно й ефективно користуватися своїми правами й свободами. “Саме цим моментом перевіряється чи задекларовані права людини залишаються деклараціями, чи вони набирають реального змісту, – зазначив пан Стефнюк. – Принцип верховенства права, передбачений статтею 8 Конституції України, у державі повинен домінувати “.
Одним із німецьких учасників семінару був професор Гамбурзького університету Отто Люхтергандт, який спостерігає за розвитком юридичної системи України фактично від часу проголошення Незалежності. У розмові з кореспондентом “Поступу” він визнав, що нинішня адміністративна система мало чим відрізняється від радянської – особливо в питанні ставлення чиновника до людини. Доктор Люхтергандт вказав на нагальну потребу децентралізації влади в Україні. Він пригадав собі наукову конференцію 1996 року, що проходила в місті Гута; на ній одна з робочих груп обговорювала питання про федеральне майбутнє України. Отто Люхтергандт тоді написав експертний висновок, в якому не виключалась можливість розвитку України у федеральну державу. “Я пригадую свою поїздку до Криму, до центральних і східних регіонів країни, де досить сильними є проросійські тенденції, – вів далі німецький гість, – і ще тоді я переконався, що думка про відображення всіх регіональних взаємин у ще одній палаті парламенту України була б абсолютно не позбавленою змісту. У такий спосіб кожен регіон міг би розвивати свої особливості, таланти, можливості – і робив би їх корисними для всієї держави”. Але в першу чергу пан Люхтергандт вважає за необхідне повернути областям України право самостійно обирати губернаторів.
Ще один німецький професор права, Бернгард Шльоєр із Мюнхена, висловив сумніви у тому, що нині Україна фінансово зможе “потягнути” федеральний поділ із кількома земельними парламентами. Та водночас він зазначив, що в майбутньому це було б цілком реально. “Я розумію побоювання щодо того, що регіоналізація чи федералізація України можуть призвести до сепаратизму і до розпаду держави, – поділився своїми думками з кореспондентом “Поступу” доктор Шльоер, – але, як на мене, федералізація веде не до послаблення держави, а навпаки: репрезентація регіонів на центральному рівні лише посилить загальнодержавні можливості”.
Підсумувати головні виступи учасників семінару можна було приблизно так. Виконавчу владу треба в якийсь спосіб перетворити з владно-репресивного механізму на організацію, що служить суспільству, і створити на цій основі систему державного управління. Для цього й треба здійснити адміністративну реформу, яка передбачає комплекс політико-правових заходів. Перетворення мають відбутися в структурній, функціональній та політико-правовій сфері адміністрування. А до цього часу реформи в системі влади стосувалися лише структурно-функціонального вдосконалення управління. Кінцевою ж метою адміністративної реформи має стати наближення апарату виконавчої влади до потреб суспільства й кожної окремої людини.
|
|
