Шумахер завершив "по-баронськи"
А Жан Алезі закінчив кар'єру
ФОРМУЛА-1
Віктор ГАРВОНА
|
Жан Алезі сподівається, що він завершив вчасно. formula-1.com
|
52-й Чемпіонат світу з шосейно-кільцевих автоперегонів “Формула-1”. 17 етап. “Гран-прі Японії”. Автодром “Сузука”. 14 жовтня.
310,792 км (53 кола по 5864 м). 1. Міхаель Шумахер (Німеччина, Ferrari) – 1,27’33"298. 2. Хуан Пабло Монтоя (Колумбія, Williams-BMW) – + 0’03"154. 3. Девід Култгард (Великобританія, McLaren-Mercedes) – + 0’23"262. 4. Міка Хаккінен (Фінляндія, McLaren-Mercedes) – + 0’35"539. 5. Рубенс Баррикелло (Бразилія, Ferrari) – + 0’36"544. 6. Ральф Шумахер (Німеччина, Williams-BMW) – + 0’37"122. Рекорд кола: 1’36"450 (Монтоя).
От і все. Сезон відгримів, титули роздано – і шалений світ “королівських перегонів” розпочав підготовку до наступного сезону. Уже зараз “на повну” розкручується теза про те, що наступний, 53-й чемпіонат буде найбільш інтригуючим та безкомпромісним за всі останні роки. Що ж, і їм треба заробляти гроші. Бо з таким чемпіонатом і з такою інтригою, як цього року, багато не заробиш.
Легендарна Сузука, основною прерогативою якої завжди було вирішувати долю сезону, цього разу вирішувала лише долю віце-чемпіонства. Здавалося, тепер можна було не думати про очки, тести, заборонені до кінця року, і віддатися суто спортивній боротьбі. Як ми побачили, поняття спортивності пілоти розтлумачили досить своєрідно. Повна апатія в очах тільки доповнювалася ранковим початком перегонів. Весь світ мирно додивлявся свої сни під меланхолійний акомпанемент перегонів.
Не дав добре поспати лише Баррикелло, якому для продовження боротьби за віце-чемпіонство необхідна була лише перемога. І якщо Ральфа Шумахера йому вдалося пройти практично без боротьби, то в гарячого колумбійського хлопця Монтої кров таки скипіла. Той, усе ж втративши позицію, незабаром швидко поставив бразильця на місце. Як виявилося пізніше, це поставило жирний хрест на планах Баррикелло, оскільки Рубенс знову обрав тактику трьох заїздів на піт-лейн.
Міхаель Шумахер на цей раз вирішив продемонструвати світові тактику класичного пілотування: виграний поул, нарощування переваги, два піт-стопи. Це йому вдалося. На фініші “червоний барон” переписав ще один рекорд “Формули-1”, дуже вагомий, але який раптово випав з поля зору статистів: рекорд за кількістю набраних очок в кар’єрі. На його рахунку стало 801 очко, що на 2,5 більше, аніж у Алена Проста. Справді, значимість такого показника вже сьогодні може свідчити про появу “формульного бога”. Буду змушений розчарувати прихильників таланту Міхаеля: цей рекорд насправді є непрестижним, оскільки у різні часи система нарахування очок була різною: той же Прост, наприклад, за більшість своїх перемог отримував 9 очок. Крім того, Прост мав із ким боротися, а при всій повазі до таких “орлів”, як Култгард, Вільньов, Френтцен, Хаккінен, не можу сказати, що вони є реальними конкурентами Шумахера-старшого.
Той же Хаккінен тепер взагалі випадає з обойми. Весь наступний сезон Міка пропустить, і ще не відомо, чи повернеться він у “Формулу” взагалі. А от те, що цим сезоном вирішив обмежитись і Жан Алезі, стало несподіванкою. Всі ми знали, що це рано чи пізно мало статися: 37 років – вік солідний. Але все одно стало прикро. Епоха кінця восьмидесятих – початку дев’яностих, приголомшуюча, феєрична епоха Сенни, Проста, Бергера та Алезі, тепер відійшла від нас безповоротно. Ми взамін не мали нічого ще з 1994 року, коли загинув Айртон Сенна. Нічого, тільки домінування Шумахера. “Формула-1” на той час іще просто не встигла виростити бійців, які б заворожували публіку. Що й казати, Шумахера й досі люто ненавидить добра половина фанів автоспорту. Та це тема окремої розмови... За тиждень, у наступному понеділковому “Поступі”.
А може, Алезі й справді мав той знак, коли варто піти? Може, він бачив, що бійці вже з’явилися?
Не забуваймо, що цей сезон був рекордним за кількістю новачків. І вони заявили про себе на повен голос. Можливо, Монтоя наступного року зазіхне на гегемонію Міхаеля Шумахера, а Райкконен у “Макларені” відсуне на задній план Култгарда? І тоді ми з вами добре потішимося! Та поки що сезон-2001 каже нам: “До побачення. І до зустрічі!”
Загальний залік чемпіонату світу
1. Міхаель Шумахер (Німеччина, Ferrari) – 123 очки.
2. Девід Култгард (Великобританія, McLaren-Mercedes) – 65.
3. Рубенс Баррикелло (Бразилія, Ferrari) – 56.
4. Ральф Шумахер (Німеччина, Williams-BMW) – 49.
5. Міка Хаккінен (Фінляндія, McLaren-Mercedes) – 37.
6. Хуан Пабло Монтоя (Колумбія, Williams-BMW) – 31.
7. Нік Гайдфельд (Німеччина, Sauber-Petronas) – 13.
8. Жак Вільньов (Канада, BAR-Honda) – 12.
9. Кімі Райкконен (Фінляндія, Sauber-Petronas) – 9.
Ярно Труллі (Італія, Jordan-Honda) – 9.
11. Джанкарло Фізікелла (Італія, Benetton-Renault) – 8.
12. Едді Ірвайн (Великобританія, Jaguar-Cosworth) – 7.
13. Жан Алезі (Франція, Prost-Acer/Jordan-Honda) – 6.
Гайнц-Гаральд Френтцен (Німеччина, Jordan-Honda/Prost-Acer) – 6.
15. Олів’є Паніс (Франція, BAR-Honda) – 5.
16. Педро да ла Роза (Іспанія, Jaguar-Cosworth) – 3.
17. Дженсон Баттон (Великобританія, Benetton-Renault) – 2.
18. Йос Ферстаппен (Голландія, Arrows-Asiatech) – 1.
Кубок Конструкторів:
1. Ferrari – 179 очок.
2. McLaren – 102.
3. Willams – 80.
4. Sauber – 22.
5. Jordan – 17.
BAR – 17.
7. Jaguar —10.
Benetton —10.
9. Prost – 4.
10. Arrows -1.
Усі чемпіони “Формули-1”
1. Джузеппе Фаріна (1950)
2. Хуан Мануель Фанхіо (1951, 54-57)
3. Альберто Аскарі (1952-53)
4. Майк Хоторн (1958)
5. Джек Бребгем (1959-60, 66)
6. Філ Гілл (1961)
7. Грем Гілл (1962, 68)
8. Джим Кларк (1963, 65)
9. Джон Сертіз (1964)
10. Денніз Х’юльм (1967)
11. Джек Стюарт (1969, 71, 73)
12. Йохен Риндт (1970)
13. Емерсон Фіттіпальді (1972, 74)
14. Ніклас Лауда (1975, 77, 84)
15. Джеймз Гант (1976)
16. Маріо Андретті (1978)
17. Джоді Шектер (1979)
18. Алан Джонс (1980)
19. Нельсон Піке (1981, 83, 87)
20. Кеке Розберг (1982)
21. Ален Прост (1985-86, 89, 93)
22. Айртон Сенна (1988, 90-91)
23. Найджел Менсел (1992)
24. Міхаель Шумахер (1994-95, 2000-01)
25. Деймон Гілл (1996)
26. Жак Вільньов (1997)
27. Міка Хаккінен (1998-99)
|
|
