Запрошуємо на свято Покрови
ПРАЗНИК
Йосип САЛЯК
|
Свято-Покровський жіночий монастир С.С.Студиток. Світлина з архіву "Поступу"
|
14 жовтня вперше у Львові пролунають дзвони в день великого свята Матері Божої – Покрови (візантійського обряду) в новоствореному храмі Свято-Покровського жіночого монастиря С.С.Студиток.
Свято Богородиці-Покрови обряду є одним з найбільших e нашому краю ще від часів середньовіччя, коли Україна як держава втратила свою незалежність. Мати Божа стала тоді покровителькою козацького війська, яке боролося за незалежність держави. Вона ж стала Заступницею і Захисницею нашого краю. Немає української хати, де на стіні, на видному місці, не висіла б її ікона, прикрашена національними вишитими рушниками.
Саме в неділю, 14 жовтня, перед дев’ятою годиною з вежі дзвіниці цього храму вперше дзвонитимуть встановлені там чотири дзвони, запрошуючи до церкви на Богослужіння і молитви до Всевишнього на знак подяки, що наша церква вистояла, збереглася і розвивається та що диявольські сили не змогли її перемогти, бо такою була воля Господня. Знаємо вже імена цих дзвонів, освячених у неділю 7 жовтня Самбірсько-Дрогобицьким єпископом Юліаном Вороновським: найбільший – “Сергій” (нота мі), другий за величиною – “Теодор” (соль), третій – “Климентій” (ля), а четвертий – “Леонтій” (ре).
Виготовлено дзвони в Перемишлі, в старовинній ливарні дзвонів. Продукція цієї ливарні відзначається високою якістю звучання та гарним мистецько-художнім оформленням. Спонсорував придбання дзвонів для Свято-Покровського монастиря добродій Сергій Лановець, за що йому велика подяка від сестер-монахинь, віруючих та громадян міста.
Коротка довідка про храм. Жіночого монастиря Студиток з храмом у Львові досі ніколи не було. Цей Чин є одним із найстаріших на етнічних теренах колишньої християнської великої України.
Засновано теперішній жіночий монастир Студиток, що є у Львові, на чужині, в Канаді, архієпископом кардиналом Йосипом Сліпим у роки найстрашніших переслідувань християнської віри й особливо Греко-Католицької Церкви в рідному краю. Сталося це після визволення Митрополита Йосипа Сліпого із таборів ГУЛАГу завдяки великим старанням Голови католицької церкви у Ватикані та керівників багатьох держав і урядів Заходу.
Важливим є також і те, що посвятив цей монастир в Канаді молодий утоді священик Любомир Гузар, наш теперішній Патріарх, Глава Української Греко-Католицької Церкви. Дуже цікава особливість створеного в Канаді монастиря – те, що першою його настоятелькою була Дарія Дубляниця (вже покійна, похована в Канаді), донька професора української гімназії в Перемишлі, українського патріота. Там вона народилася, там пройшли дитячі та юнацькі роки Дарії й трьох її сестер, там вона навчалася в школі ім. Маркіяна Шашкевича. Та вся родина професора змушена була виїхати з Перемишля в перші дні вересня 1939 року, коли розпочалася Друга світова війна. Батько – український патріот, добре знав, що за його національні погляди від більшовиків не варто чекати добра.
Після багаторічних воєнних та повоєнних років (Австрія, Німеччина, Англія, Канада) ніхто з родини в Україну більше не повернувся. Залишилися тільки на пам’ять на Татарській горі в Перемишлі колишня їхня хата з чудовим видом на рідне місто та срібний Сян.
Коли Україна стала незалежною державою, було вирішено перевести монастир Студиток з Канади в Україну, до столиці. З усіма матеріальними та релігійними надбаннями і культурно-мистецькими цінностями монастир перевезли в Київ. Монахиням обіцяли допомогти в придбанні приміщення для духовно-релігійної і мистецької творчої діяльності. Минав час, а обіцянки не виконувалися.
Нарешті стало зрозуміло, що цей монаший чин у Києві “небажаний і непотрібний”, що підтримки з боку влади він не отримає. Тоді було вирішено перебратися до Львова. Міська рада позитивно віднеслася до прохання жіночого монастиря Студиток і надала їм для користування і релігійних цілей колишній Римо-Католицький жіночий монастир в сестер-Бенедиктинок, що виїхали в Польщу.
Минув час, відремонтовано і відреставровано храм та навколишні монастирські приміщення.
Налагодили монахині роботу на християнській-релігійній ниві, а також у мистецтві. Своєю невтомною працею з Божою допомогою і ласкою Всевишнього можна багато досягнути, що і сталося. Надіємося, що настане такий час, коли львівський Свято-Покровський монастир Студиток створюватиме свої осередки на Великій Україні, які там дуже потрібні для відродження Української Церкви.
Монаший чин Студиток особливий, закритий, спеціальний. Присвятили монахині своє життя служінню Богові, постам та молитві, а крім того, що надзвичайно важливо, – релігійному художньому мистецтву. Серед них є багато здібних талановитих монахинь, про що свідчать експонати в їхньому музеї.
Спеціалізуються вони на виготовлені високоякісних виробів у царині писанкарства, народної національної вишивки, малювання ікон та іконостасів, виготовленню національних церковних хоругв, фелонів, монашої одежі, тощо. Цей музей варто відвідати. Там багато цінних експонатів, зокрема власноручно виготовлених руками першої ігумені цього чину Дарії Дубляниці.
Запрошуємо всіх бажаючих відвідати музей і храм Свято-Покровського монастиря на свято Покрови, про що уперше в місті сповістять звуки придбаних для храму дзвонів.
Адреса монастиря – м. Львів, Старий Ринок, вул. Вічева, 2.
|
|
