передвиборна кампанія затримується
МЕЛЬНИК
Сьогодні, 12 жовтня, згідно зі “старим”, нині поки що чинним законом про вибори, мала б стартувати передвиборна кампанія. Саме нині, за 170 днів до виборів, в Україні мало б розпочатися “висування до списків кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій для участі у виборах по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу”. Однак Конституційний суд ще у 1998 році визнав це положення таким, що не відповідає чинному Основному закону. Тому “перегони” перенесено принаймні на 50 днів, бо найближчий “конституційний” термін чинного закону – 120 днів до виборів. Саме тоді в державних засобах масової інформації мало б з’явитися повідомлення ЦВК про утворення одномандатних виборчих округів із зазначенням їх номера, центру, територіальних меж і кількості виборців.
А поки що Верховна Рада та президент Кучма змагаються в ухваленні та “ветуванні” нового закону про вибори. П’ята спроба була невдалою. Скидається на те, що Кучма таки доведе до 90-денного терміну одночасного висування кандидатів у мажоритарних округах і за партійними списками.
Отже, маємо майже три місяці спокою від агітації та пропаганди. Найбільше тішаться прибиральники, яким іще довго не треба буде здирати агітки, приліплені в “невстановлених місцях”. До речі, деякі старі, із 1998-го, і донині висять на стовпах в парканах.
Трохи засмучені власники мас-медіа й іміджмейкери, бо коротка кампанія принесе не такі великі прибутки. Ну, а партійні лідери мають зайвих півтора місяці для “блокування” і, що набагато важливіше та відповідальніше, формування виборчих списків і розподілу округів. Бо саме остання процедура стане мірилом міцності та надійності попереднього процесу.
Тим паче, що тепер не можна одночасно висуватись і за списками, і в округах. Треба вибирати. Добре вибирати, щоби потім не “пролетіти”.
Тож вибирають, калькулюють, домовляються, розподіляють, встановлюють квоти для учасників блоків і розміри внесків для потенційних кандидатів. Хтось додасть своє ім’я, хтось –незаплямовану репутацію, хтось – досвід та організаторські здібності, хтось – адміністративний ресурс, а хтось і найважливіший ресурс – фінансовий. Адже вибори з кожною кампанією все дорожчають і дорожчають.
Не лише через інфляцію. Просто виборці починають розуміти, що “супу та макаронів” для них замало – можна віддати свої голоси за щось більш вартісне...
Для досвідчених політиків початок передвиборної кампанії визначає не Центрвиборчком, і навіть не законодавство. Бо для них кожна нова кампанія розпочинається наступного дня після попередніх виборів. Адже шанс бути знову обраним матимуть ті, хто щось робив для громади під час попередньої каденції, не заплямував себе різними махінаціями та скандалами, жив скромно, майже аскетично, не пив, не палив, не роз’їжджав на лискучих іномарках і не споруджував для себе палаців. Сприяє іміджу майбутнього кандидата критика з боку владних структур, навіть несправедливе кримінальне переслідування.
Черес відтермінування старту потенційні кандидати ще мають шанси підправити свою харизму в очах виборців. Просто треба встигнути зробити кілька добрих справ. Адже хоч погані діла отримують, як правило, більший розголос і запам’ятовуються на довше, однак про добро теж пам’ятатимуть. Як не тепер, то принаймні в майбутньому житті.
Щоправда, там уже буде не до виборів...
Але будьмо оптимістами. Бо вибори в Україні врешті-решт відбудуться. І є велика ймовірність, що того дня, який є визначений Конституцією, – в останню неділю березня 2002 року. І тому не зможуть перешкодити терористи й антитерористи.
Ігор МЕЛЬНИК
|
|
