Ліквідували КРУ банку "Україна"
Ревізійний комітет поплатився за прострочений кредит Державної податкової адміністрації України
СКАНДАЛ
Зоряна ІЛЕНКО
Ліквідація банку АПБ “Україна” ще довго буде нагадувати про себе. І не лише тоді, коли обурені вкладники пікетуватимуть філії цього банку. Ситуація загалом набуває скандального характеру.
Скажімо, у боротьбі за гроші вкладників “України” втратили свою роботу керівник КРУ банку Володимир Лиманський і його підлеглі – 25 осіб. Здавалося б, саме вони відшукали боржника банку, який завинив майже 3 мільйони гривень, а в “нагороду” власне їх і звільнили.
Як повідомила цими днями інтернет-газета “Україна кримінальна” (www.cripo.com.ua), у середині вересня ДПАУ висловила своє обурення оприлюдненими в ЗМІ даними, згідно з якими, вона нібито має борг перед банком на 2937800 гривень. Прес-служба ДПАУ апелювала до документа, у якому зазначалося: податківці збанкрутілій фінансовій установі нічого не винні. Щоправда, акт документальної ревізії обставин погашення кредитного боргу ДПАУ перед “Україною” підтвердив згадану суму, названу народними депутатами Єрмаком і Омельченком.
У той же час керівник виконавчої дирекції ліквідатора “України” К. Русалін підписав наказ про розпуск КРУ банку. Відтак Лиманського та його команду усунули від роботи на підставі попередження двомісячної давності – нібито через ліквідацію банку. Згідно з чинним законодавством, працівники КРУ можуть поновитися на своїй роботі, звернувшись за допомогою до суду, а от чи сплатить увесь борг податкова адміністрація – невідомо.
Тим часом екс-начальник колишнього КРУ банку “Україна” звернувся із листами до президента України (як гаранта Конституції) Л. Кучми, генерального прокурора України М. Потебенька, голови Tимчасової слідчої комісії Верховної Ради
В. Короля, а також до народних депутатів Г. Омельченка й А. Єрмака. У листах Лиманський пояснив походження цифри, якою означена заборгованість податкової перед банком. Звільнення своє та команди трактує як розправу: вони виявили чисельні факти зловживань з боку посадових осіб банку “Україна”.
Зокрема, пан Лиманський зауважив, що “незважаючи на незавершення ліквідації банку і незакінчення ревізії його діяльності, ненадання працівникам, яких незаконно відкликали із відпусток, невикористаних ними днів відпусток, а також на невиконання доручення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, 21 вересня цього року В.П. Лиманського, Н. П. Пазєєву та В. М. Діденко було повідомлено про звільнення з роботи цього ж дня у зв’язку з ліквідацією банку, п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто у день їх звільнення, із посиланням чомусь на наказ від 20.07.2001 року № 319 “Про вивільнення працівників у зв’язку з ліквідацією банку “Україна”, навмисно не було враховано обставини, пов’язані із переведенням працівників у новий штат центрального апарату банку “Україна” на період ліквідації”.
Людям навіть не дали можливості розрахуватися, у трудових книжках не зробили запису про їх переведення у штат центрального апарату банку на період його ліквідації (начальник управління кадрів – А. Ф. Чернова). Інспектора КРУ Г. Малишко того злощасного 21 вересня в другій половині дня викликали та сказали, якщо вона не погодиться перейти в інше управління банку, то також буде звільнена – зробила це пані Чернова, причому без відома та згоди керівників КРУ, яких на той час ще не скоротили.
Практично всі вищезгадані накази та розпорядження завізовані директором виконавчої дирекції ліквідатора з питань кадрової і претензійно-позовної роботи О. Борисенком (колишнім начальником відділу правового забезпечення діяльності ради банку “Україна”, радником голови ради банку В. Сацюка) і начальником управління кадрів банку А. Черновою.
На думку В. Лиманського, команда колишнього голови правління
В. Кравця, котра відкрила шлюзи для “перекачування” через рахунки банку коштів в особливо великих розмірах на користь ділків сумнівної репутації, а також люди В. Сацюка та В. Тополова, котрі не тільки не перекрили грошового потоку, а й максимально скористалися ситуацією в інтересах своїх фірм, були, є і будуть зацікавлені у знищенні банку та похованні разом з ним різноманітних допущених зловживань (власне, їх було ретельно сплановано).
Керівництво ліквідаційної комісії, незважаючи на шалений тиск з боку зацікавлених осіб, не могло відверто відмовитися від виконання завдання Тимчасової слідчої комісії – ревізії діяльності банку силами КРУ банку. Тож почало “тягнути” час. До цього ще додалися відволікання працівників КРУ від перевірки на виконання технічної роботи: реєстрацію вхідної кореспонденції, формування кредитних справ і підготовку їх до здачі в архів, участь в інвентаризаціях (хоча, згідно з Положенням про контрольно-ревізійну службу банку, це неприпустимо).
Згодом з’ясувалося, що представникам КРУ не надавали певних даних і документів, дуже потрібних для ревізії – а це аж ніяк не сприяло аргументованості матеріалів перевірки. Окрім цього, як стверджує Лиманський, керівництво ліквідаційної комісії не дозволило ревізійній бригаді здійснити вкрай необхідні зустрічні перевікри позичальників банку та емітентів векселів, аби документально підтвердити зловживання в особливо великих розмірах, а також неправомірність деяких операцій, проведених клієнтами спільно з фінансовою установою.
Також Лиманський зауважив, що ревізійна бригада КРУ банку виявила нові факти зловживань із боку
О. Полетухи та деяких інших посадових осіб “України”. Зокрема, ідеться про фіктивні операції з цінними паперами на мільйони гривень. Підлила олії у вогонь і ревізія, яку провели на підставі звернення до народних депутатів України
Г. Омельченка й А. Єрмака. Мова йшла про обставини “надання Державній податковій адміністрації України ще у грудні 1998 року кредиту у сумі 25 млн. грн. (акт від 19 вересня п. р. передано п. Русаліним К. А. народному депутату України п. Омельченку Г. О. о 17 годині 35 хвилин 19 вересня п. р. і, за дивним збігом обставин, цим же днем датовано наказ п. Русаліна К. А. про ліквідацію з 20 вересня ц.р. КРУ банку), якою було документально доказано неправдивість озвученої засобами масової інформації на всю Україну заяви п. Азарова М. Я. про те, що ДПА повністю розрахувалась з банком ще у квітні 2000 року. Фактична заборгованість цієї адміністрації, починаючи з 22.04.00, на сьогоднішній день лише за простроченим кредитом складає понад 2,2 млн. грн.”.
|
|
