Harmonіa Nobіle - це шалено
Молода Варшава зачарована франківським камерним оркестром
ГАСТРОЛІ
Вероніка ЗАНИК
Камерний оркестр Івано-Франківської обласної філармонії Harmonіa Nobіle не вперше гастролює в Польщі. Цього разу колектив виступив у престижному європейському вищому навчальному закладі (ВНЗ) – Варшавській політехніці. Концерт було присвячено початку навчального року. Більшість слухацької аудиторії складала молодь, яку, до слова сказати, тут на концерти класичної музики силоміць не зганяють.
І на сцені камерний теж перебував в оточенні студентства. Зокрема, оркестранти мали спільний виступ з академічним хором Політехніки. До речі, керує ним наш таки співвітчизник Володимир Ханас. “У Польщі зараз стає дуже модним мати у ВНЗ колективи, що виконують класику”, – пояснив він виникнення в Політехніці такого хору та розповів, наскільки серйозно ставляться студенти до професійного академічного співу. Про пропуски репетицій нема й мови. Хоча навчальний заклад і технічний, співають молоді люди за партитурами, ще й дуже серйозні твори. Пан Ханас пропонує їм Людкевича, Лисенка.
Ректорат ВНЗ заохочує пропагування класики. Тож і на цей концерт запросив як взірець професійності колектив із Івано-Франівська. Вхід на акцію був вільним, щоби привабити до неї максимум молоді. І студенти дійсно залишилися задоволені. Слухачі не скупилися на вигуки “браво”.
А слід зауважити, що польська, особливо варшавська публіка, не схильна до надмірних емоцій. Та, здається, найбільше захоплення Harmonіa Nobіle та запрошений зі Львова піаніст, лауреат багатьох міжнародних конкурсів Максим Лимарєв викликали в тих же хористів. Адже їм пощастило виступити разом із “дорослими” професіоналами. “Це було шалено!”, – ділилася враженнями після концерту молода хористка Беата. Вона і її колеги з хору не відмовилися б від нагоди знову поспівати в їх супроводі. На такі концерти, говорила студентка, ходить усе більше молоді.
Слухати класику, тим більше виконувати її, стає престижно. А інший хорист, який здобуває фах менеджера, зізнався: займатися з академічним хором, співати того ж Людкевича – добре проведення позалекційного часу. “У цих молодих людей, – запевняє керівник колективу п. Ханас, – Україна вже не буде асоціюватися з базарниками, які приїздять до Польщі”. Чи треба казати, як наші оркестранти, львівські музиканти піднімають престиж України? Утім, таки треба. І особливо чітко це розумієш, коли, наприклад, перед гастролями українські митники “трусять” наших музикантів, наче якихось там перекупників.
|
|
