Голлівудська фабрика жахів
КІНОІНДУСТРІЯ
Вже через тиждень після терористичних нападів на США у Голлівуді відновилися зйомки. Але навіть перед камерою було очевидно, що все вже не буде так, як колись. Обидва шпилі World Trade Center можна просто стерти із кіноплівок вже відзнятих, але ще не закінчених фільмів.
Так, ніби лінія горизонту у Манхеттені ніколи не мінялася. Digital Erase (цифрове витирання) – так називається комп’ютерна програма, яка ретушує вже готові кадри. Картини можна витерти, але з почуттями кіноглядачів не все так просто. Тому у Голлівуді реагували миттєво, і стрічка “Людина-змія”, у якій герой напинає велетенську павутину між двома хмарочосами, зникла з прокату.
Продовження “Людей в чорному” теж потрібно відредагувати, бо і там будівля World Trade Center відігравала важливу роль. А фільмові Джекі Чана Nosebleed не допоможе ніяке редагування. Джекі Чан мав зіграти чоловіка, що миє вікна у World Trade Center і рятує будівлю від терористичного нападу.
Вихід у прокат нового фільму за участю Арнольда Шварценеггера “Руйнівні наслідки” (Collateral Damage) відсунувся на невизначений термін. Шварценеггер зіграв пожежника, сім’я якого стала жертвою терористичного нападу. Навіть вихід у прокат комедій на зразок “Великої неприємності” Тіма Аллена наразі відміняється, бо у цьому фільмі у літак потрапляє валіза із атомною бомбою.
Але всі ці заходи – лише дрібниці, невеличкі косметичні недоліки у світі кіно, навіть якщо вони коштують продюсерам мільйони. Голлівуд повинен поставити зараз перед собою одне цілком екзистенціальне запитання: які фільми взагалі варто знімати у майбутньому? Мистецтво повинно реагувати після кожної катастрофи. А після катастрофи таких масштабів мистецтво повинно ставити перед собою екзистенційні запитання. Саме це виглядає основною проблемою американської кіноіндустрії. Голлівуд настільки далеко відійшов від мистецьких цінностей і захопився масовими балістичними ефектами, що про кіно як мистецтво можна говорити лише в окремих випадках. Напад на World Trade Center був одночасно ударом в обличчя голлівудській фабриці жахів, яка так часто писала сценарії подібних нападів.
“Ми будемо тепер розповідати інші історії”, – сказав режисер Вольфганг Петерсен в інтерв’ю німецькому часописові Zeit. У 1997 році Петерсен теж зняв типовий для Голлівуду гостросюжетний фільм Air Force One, у якому майже відтворив нещодавню реальність. Літак президента США викрадають злочинці і він загорається. У кінці уряд перемагає, але літак не вдається врятувати.
“Звичайно, це дуже захоплює, коли у фільмі злітають у повітря відомі символи”, – погодився режисер – “Бо великі символи пов’язані із сильними емоціями”. Але після терористичних нападів такі сцени тільки ображатимуть почуття людей. “Ми мусимо щось міняти, бо зараз потрібні зовсім інші фільми. Можливо, ними стануть позитивні історії”.
Директор кінофестивалю в Торонто Пірс Гендлінг теж передбачає “великі зміни у світі кіно. Бо існують певні картини, які публіка вже не хоче бачити і які були б не лише невчасними, а в комерційному відношенні просто катастрофічними”.
Таким чином виникає слабка надія на те, що коли не власне сумління, то принаймні гаманець тепер вказуватиме режисерам і продюсерам шлях до кіно, у якому в майбутньому буде менше насильства і руйнувань. Але це залежить насамперед від нас самих, тобто від публіки.
Н.С.
|
|
