ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ
“Справи колєйові”
З роками усі поняття, як означені щонайстисліше, так і розгорнуто-барвисті, повинні піддатися оцінці на правдивість. Навряд чи зрозуміли б навіть освічені мешканці однієї тропічної країни, про що йдеться, коли б у якомусь туристичному проспекті прочитали, що їх острів – це перлина, привішена до окраси Британської Імперії. Йдеться про Цейлон, чи то пак, про Шрі-Ланку, яку так пишномовно титулували в першій половині минулого століття.
Слов’яни у подібних ситуаціях далеко менш активні, аби не сказати просто ледачі. Аби не бути голослівним подам приклад.
Не так давно, очікуючи електричку на вокзалі Дубна, я студіював нову, розкішно виконану карту залізниць України, але згодом відчув певний дискомфорт – чому Південно-Західна залізниця знаходиться на північному сході республіки, а Південна – на Сході?
Ба, та це ж інерція часів навіть не пореволюційних, з якими радянська статистика порівнювала здобутки країни Рад, бо вже тоді залізниці російської імперії сягали Радивилова й Карса, а епоха імператора Олександра ІІ, коли й Наддніпрянщина й Слобожанщина справді були залізничним “юго-западом і югом”.
Відразу ж пам’ять (у таких ситуаціях вона буває напрочуд послужливою) підсунула наступне підступне питання – а звідки ж це до Пустомит 1500 км? Та ясно ж, що від Москви! Років так з десять тому, коли поїзди до Петербурга ходили через Литву, я звернула увагу, що там кілометраж вже був перерахований на відстані із Вільнюса. Звичайно, Україна не Литва, залізниць у нас разів у десять більше, але ж і десять років пройшло...
Коли ми хочемо справді бути суверенними, то такими ніби й непомітними речами нехтувати не слід.
Кошти? Так, дійсно, але можна не облицьовувати фасад львівського двірця небувалим козирком у вигляді сідла бойового верблюда. Хіба що ми чекаємо, що кілометраж залізниць рахуватимуть від Вашингтона, або Кабула.
Андрій ДОРОШ, Львів
Про газету “Поступ”
Біля будинку, де я мешкаю, на перехресті двох вулиць знаходиться газетний кіоск. Там я купую газету “Поступ”. Одного разу кіоскерка мені зауважила: “А чому ви купуєте саме цю газету? Окрім неї у нас дуже багато гарних газет!” На це я їй відповідаю: “Так, багато! Але ця газета, на мою думку, найкраща, вона мені до снаги”. А що стосується слова “багато”, то я пенсіонерка, і на багато газет не розраховую. Але я бачу, що вона подобається не тільки мені, а й багатьом мешканцям Львова – українцям та нацменшинам.
Газета дуже змістовна і знакова. Ті, в кого власна думка на події, освітлювані цією газетою, збігається з надрукованими матеріалами – отримують ще більший заряд в своїх переконаннях. А ті, в кого існують власні критерії, на відміну від офіційних, – вивчають думку своїх опонентів. Отже кожний робить так, як вважає за належне.
Як я її читаю? Починаю з другої сторінки, де в крайній правій колонці друкують: К.Бондаренка, І.Мельника, В.Павліва, М.Лана, Н.Мориквас. Це – публіцистика – гостра та непримирима.
Наступна кореспонденція “Львівські Observaciji” – представляє так званий пан Юзьо. Вони такі гумористичні, колоритні та талановиті, що годі й казати! Але то сміх крізь сльози! “Вмілий комбінатор сіє радше сум!” Незрівнянна у цього автора справжня галицька мова, де багато слів та виразів походять з глибини народної мудрості – народних традицій і висловів.
Його мова знаходить прямий шлях до галичан, і дуже їм зрозуміла. Ті, хто видає цю газету постійно піклуються про її оновлення. Зовсім недавно вона поповнилась яскравим тижневиком “tele Поступ”.
Газета формує погляди краян на події, ті події, котрі в інших газетах висвітлюються дещо інакше.
У ній друкують матеріали відомих політологів, телеведучих, композиторів, письменників, народних депутатів, керівників політичних партій та підприємців. Газета миттєво реагує на всі події у країні та в навколишньому світі.
І останнє, хочу побажати газеті “Поступ”, її журналістам та кореспондентам правдивого та безпристрасного освітлення всіх подій, та багато приємних новин. А всі трагічні – хай зникнуть з нашого життя!
Купуйте газету “Поступ”!
М.ПРАВДІНА, Львів
Редакція залишає за собою право скорочувати листи читачів. Публікація листів можлива лише за умови вказаних зворотної адреси або телефону. Не завжди думки, висловлені в листах, збігаються з думкою редакції.
|
|
