Хто придумав забобони?
ДОСЛІДЖЕННЯ
Маргарита НОВАК
Кожен із нас, навіть найрозсудливіший, хоч раз у житті стукав у немальоване дерево, аби не вректи якісь свої справи. То що вже казати про те, що кожен намагається не переходити на інший бік вулиці, коли дорогу перебігла чорна кішка, чи відкласти всі важливі справи в п’ятницю тринадцятого... І мови бути не може... Забобони діють на людей магічно, особливо на жінок. Чому ж люди й далі часом таки дотримуються цих ритуалів і звідки ці ритуали походять?
Кинь монету, аби повернутися на місце, яке сподобалося
Це дуже живий забобон: наприклад, з Ніагарського водоспаду щороку добувають монет на тисячу доларів. У давнину вірили, що боги, які живуть у водах, очікують дарів.
Греки кидали монети до криниці, аби та не пересохла. Так само треба було задобрити богів, аби потім повернутися на гарне місце.
Тільки не через поріг
Саме так, не варто вітатися, прощатися, давати щось одне одному через поріг. Поріг є критичним місцем, кордоном між домашнім спокоєм і незнаним зовнішнім світом. Його перетин завжди означає зміни, переривання якогось стану, наприклад, приязні. Поріг – це також місце, де збираються надприродні сили. Тому в давні часи в Україні вважалося, що закопана під порогом дошка з труни могла принести господареві не лише важку хворобу, а й навіть смерть.
Нічого доброго в п’ятницю 13-го...
Негативне ставлення до тринадцятки, найімовірніше, походить ще з давнього Вавилону. Саме там існувала система лічби, заснована на числі 12, яке вважали священним. Завдяки цьому було описано і порядок речей у світі: було 12 місяців, 12 годин отримав день і 12 – ніч, з’явилося 12 знаків зодіаку. Наступна після дванадцятки тринадцятка стала символом знищення того, що є досконалим.
Підтвердження цього можна знайти в рукописах або ж у міфах різних культур: наприклад, Юда, тринадцятий учасник Таємної Вечері, став зрадником. П’ятниця ж є тим днем тижня, коли сталося найбільше для християн нещастя – розп’яття Ісуса Христа.
Розбите люстерко – 7 років нещастя
Імовірно, що історія цього забобону сягає тих часів, коли ще не було дзеркал, а люди дивилися на себе у миску з водою. Люди вірили, що в образі, який відбивається, починає жити душа, яка в цей час залишає тіло і переходить в обличчя, відбите у воді. Якщо на воду повіяв вітер, це означало, що сум’яття і неспокій з’являться і в душі. Дзеркало, на відміну від миски з водою, гарантувало виразне і стабільне відображення, але коли розбивалося, хаос у душі починався ще більший. До того ж душі, що мешкали в дзеркалі, починали мстити за знищення їхнього житла. Переконанням, що саме сім років триватиме нещастя, ми завдячуємо древнім римлянам, які вважали, що саме стільки часу потрібно, аби тіло і душа людини відновилися, а старий фатум перестав діяти.
Не відмовляй вагітній, бо все з’їдять миші
Переконання про руйнівну силу майбутньої матері виникло з людських вірувань, що жінка в такому стані не повністю належить до реального світу. Ненароджена дитина, яку носить у своєму лоні жінка, ще належить ще до потойбічного. А з його мешканцями, як відомо, краще не сперечатися. Таке ж підґрунтя має і забобон, що не дуже добре зустрічатися з черницею, адже це теж особа, ближча до потойбічного, ніж звичайний смертний.
Три рази плюнь через ліве плече...
Цей простий метод охорони від вроків вигадали ще античні люди. Древні римляни вірили, що слина має незвичайну силу: вона може бути смертельною отрутою, а може й лікувати. Плювання було жертвою, яку складали богам. Інколи давні люди плювали на предмети, бо знайдені або зароблені гроші, на які поплювати, мали множитися. Також ці люди вірили, що для послаблення сили вітру варто просто тричі сплюнути в напрямку, звідки дме.
Підкова, яка приносить щастя
Підкова, що висить на дверях чи стіні будинку, має оберігати від чародійок, які ночами лякають коней. Легенда вірить, що захисна сила підкови пов’язана зі святим Дунстаном, який у ХХ столітті став архієпископом Кентерберійським, а доти працював ковалем.
Одного разу до нього прийшов диявол і попросив підкувати йому копита. Дунстан розпізнав нечистого, зв’язав його, прибив до стіни і доти прикладав до нього розпечене залізо, аж той попросив зжалитися. Коваль відпустив його лише після того, як чорт пообіцяв, що він оминатиме будинки, на яких буде висіти підкова кінцями донизу.
Сядь на хвильку, якщо повернувся по забуту річ
Дехто присідає навіть десять разів, аби переконатися, що “відсидів” достатньо довго. Будь-які озирання за собою і завертання з дороги вважаються недобрим знаком у багатьох традиціях. Переважно це стосувалося випровадження на той світ: сміливця, який хотів би повернутися на землю, обов’язково затримають у країні мертвих. Давні слов’яни забороняли обертатися після зривання квітки папороті в купальську ніч – на покарання за дух, який охороняв талісман, відривав нещасливцю голову. Ті, хто звертав із дороги, розривали “магічне коло” життя, тому вони повинні були сісти на хвильку, аби коло могло знову зімкнутися. Присісти або обернутися навколо власної осі також варто “профілактично”, щоб уникнути можливої загрози. Варто це зробити сім разів.
|
|
