Ви пам'ятаєте свою вчительку?
ЗАПИТАННЯ ДНЯ
Першої неділі жовтня традиційно відзначають День учителя. Багато хто образ першої вчительки, доброї й уважної, запам’ятовує на ціле життя. Для когось її знання та розповіді стають першими в житті.
Ігор БОЧАН
директор Львівського економічного бізнес-коледжу
Так, я добре пам’ятаю свою першу вчительку. У перший клас пішов у 1959 році. У ті часи вчителі були настільки універсальними та духовно багатими! Перша вчителька, Марія Франківна, відкрила мені очі на життя. Вона була дуже доброю і стала моєю наставницею в житті. У сучасних умовах ми намагаємося закласти вчителям такі універсальні знання, щоби вони навчили школярів жити. Адже це краще, ніж просто дати знання.
Богдан ДУРНЯК
директор Львівського поліграфічного технікуму Української академії друкарства
Пам’ятаю і про День учителя, бо працюю в тій галузі. Мою першу вчительку звали Ірина Олексіївна. Вона була такою, як і всі перші вчительки, – лагідною, милою. І, як нам здавалося, – вершиною знань, які може здобути людина. Я вчився в сільській школі, що була досить специфічною: 1-й клас сидів разом із 3-м, 2-й – із 4-м. Два класи – в одному приміщенні з однією вчителькою. Ірина Олексіївна поговорила з одним класом – повернулася до іншого. У 1-му тоді навчалися 14 учнів.
Зоряна ШЕРЕМЕТА
директор приватного ліцею ім. Климентія Шептицького
Так, я пам’ятаю свою першу вчительку – Ольгу Теодорівну. Якою вона була? Кожна людина до першої вчительки відчуває якесь особливе тепло. Недавно я зустріла її в місті, але не розмовляла, бо вона йшла іншим боком вулиці. Колись мені здавалося, що Ольга Теодорівна – дуже солідна старша жінка. А тепер я побачила, що вона абсолютно молода. Я не пам’ятаю, як вона до мене ставилася. Це була найперша вчителька, а після цього – ще кілька. Довго працювала з нашим класом Любов Мусіївна. Вона була товаришкою моєї бабусі, вишивала разом із нею, відтак і мені прищепила любов до рукоділля.
Петро БУРЯК
ректор Львівського державного фінансово-економічного інституту
Так, пам’ятаю. До речі, недавно вийшла книга “Напророчена доля” під рубрикою “Відомі імена”. Автор – Ярослав Мельничук. Це художньо-документальна повість, до котрої увійшла й моя оповідь про першу вчительку – Євгенію Іванівну. Тоді були 4 початкові класи, а не 3, як зараз. Я вчився у сільській школі, і все моє дитинство було пов’язано з нею. Може, це і банально звучить, але вона була і доброю, і справедливою. Хтось говорить так, кривлячи душею, але Євгенія Іванівна була справді людиною з великої букви. Тим паче, що сільські діти, котрі йшли до школи, були дуже сирим матеріалом. Їх розвиток починається саме в школі. Там їм закладають перші цеглини інтелекту. Те, чого вона нас навчила, стало визначальним для мого подальшого формування як особистості.
Юрій БАСАРАБ
директор Львівського ліцею менеджменту
На жаль, моя перша вчителька вже померла. Я вчився у 37-й школі по вул. Личаківській, там зустрічалися такі цікаві особистості, як вона. Учителька була з колишніх монахинь і, як не дивно, виховувала нас у повазі до оточення та до Бога. Насамперед була дуже доброю, намагалася всім прищепити доброту. Мені найбільше запам’яталося, що вона ніколи не забувала про дні народження своїх учнів, завжди дарувала щось, зроблене своїми руками. А тих, у кого уродини припадали на канікули, так, як у мене – 9 серпня, обов’язково вітала на іменини. У 1-му класі вона подарувала мені скриньку з листівок. Досі зберігаю книжку “Денискові оповідання”, теж подаровану нею. Зараз її читають мої діти.
Андрій САДОВИЙ
директор Інституту розвитку міста
Інколи приходить хвилина, коли хочеться згадати щось приємне. Одним із таких незабутні світлих спогадів є школа, перші кроки в навчанні, перша вчителька – пані Оля. Завжди уважна, привітна. Головне – вона нас розуміла. Я дуже вдячний усім вчителям, котрі мене навчали. Їх дуже добре пам’ятаю. Зрештою, думаю, кожен усвідомлює, що школа дала нам фундамент, на котрому ми будуємо своє життя.
Григорій ТРІЩ
директор Львівського кінотехнікуму
Як згадую дитинство, то в пам’яті спливає образ першої вчительки – Марії Іванівни. Вона вже померла. Коли я пішов у сільську школу, спочатку було досить дивно, що ще хтось, окрім батьків, хоче мене чогось навчити. Дуже добре пам’ятаю, як вона давала завдання, перевіряла їх виконання. Марія Іванівна працювала з нами 4 роки. Клас був маленький – 7-8 дітей. У кімнаті – завжди холодно. Але загалом у школі – якось по-домашньому. Тоді мені задавалося, що вчитися важко, але потім я зрозумів всю необхідність і відповідальність цього процесу. Завжди готувався до уроків і ніколи не пропускав їх.
Євген КАРПОВИЧ
завуч Львівської державної школи мистецтв № 10
Так, пам’ятаю. Я вчився у 31-й школі. Учителька була приємною та розумною. Вона нас гарно вчила. Завдяки їй ми навчилися читати, писати, рахувати, добре поводитися, дотримуватися дисципліни. Найсильніше враження про вчительку: до неї в помешкання зайшли двоє бандитів і порізали її, на щастя, поряд проходив військовий, який урятував її і навіть затримав одного зловмисника. Пам’ятаю, що прізвище вчительки було Дзиндра. Тоді мені здавалося, що вона вже немолода, але насправді це була жінка середнього віку. Мала понад 30, десь під сорок років.
Опитувала
Ірини БЖЕЗІНСЬКА
|
|
