Запашна кава від CRANBERRIES
Роман ЗАЯЦЬ
|
THE CRANBERRIES. Wake Up And Smell The Coffee. 2001 MCA Records/BMG
І знову наші пірати урвали ласий шмат пирога; навіть не знаю, чи втішатися тим, чи вкотре нарікати... На 15 жовтня передбачена європейська прем’єра п’ятого студійного альбому ірландців The Cranberries. А в нас у перший тиждень вересня плита була доступна практично у всіх (а їх не так уже й багато) музичних магазинах.
Я сам став свідком, купуючи компакт, як група англомовних туристів, що завітали до магазину купити щось автентично українське, з подивом відкрили для себе наявність у продажу музичних робіт, при які в них ще тільки говорять по радіо. Помітивши серед інших “новинок” альбом Wake Up And Smell The Coffee ірландської четвірки The Cranberries, компанія гостей – не без захоплення – розібрала всю партію альбомів, ще коментуючи при цьому, що, мовляв, 15 гривень за компакт – це як купити гамбургер, щоби погодувати голодне цуценя на вулиці...
Багатьох, зрештою, більше цікавить, що на платівці? Відповідаю: альбом не шокує новим напрямком розвитку групи чи, може, екстрановим підходом до використання найсучасніших досягнень електроніки. Усе простіше, зрозуміліше. І це можна в даному випадку розцінювати як позитивну оцінку нової роботи ірландців. Група досконало опанувала “процес виробництва” небанальних, але легко запам’ятовуваних мелодій –і рухається вже уторованим шляхом. У новому релізі – тринадцять пісень, тринадцять рівних мелодійних кавалків (які за форматом підходять чи не кожній радіостанції), тринадцять небанальних текстів (даруйте за тавтологію) авторства вокалістки Dolores O’Riordan. З першої композиції – Never Grow Old – занурюєшся у світ групи, світ, що віддає спокоєм, оптимізмом, навіть щастям. І так, на одному диханні, слухаєш – аж до останньої балади Chocolate Brown. Мало... Кілька десятків хвилин пролетіли надмиттєво. Але завжди можна повторити...
Після попереднього альбому Bury The Hatchet (1999) цей вийшов більш живим, більш вдалим...
Хтозна, може, для Cranberries знову повертаються часи, коли їх плити продавалися накладом в кільканадцять мільйонів? Хоча самі учасники групи розуміють, що їх зірковий період уже радше минув. Але: “...Є наша сторінка в Інтернеті, звідти ми й знаємо наших фанів, особливо тих, що вірні групі упродовж років. І мені не здається, що вони залишать нас тільки через те, що на радіо частіше чути пісні Брітні Спірс, аніж наші твори...” – голос Dolores O’Riordan.
|
|
