Стенлі Кубрик не помер
Стівен Спілберг закінчив знімати "Штучний розум" після Кубрика
ВІДЕО
|
(“Штучний розум” (A.I.). США. 2001. Реж.: Steven Spielberg. У рол.: Haley Joel Osment, Frances O’Connor, Jude Law, William Hurt. 145 хв.)
Стенлі Кубрик не помер. Це відчуття переповнює глядача під час перегляду нового фільму Стівена Спілберга.
Цікава історія створення фільму: Стенлі Кубрик (фільми “Космічна одісея 2001” (1965-68), “Механічний апельсин”(1970-71) увійшли в історію науково-фантастичного кінематографа) у 1982 році купив авторські права на оповідання Браяна Алдісса “Суперіграшки на все довге літо”, написане у 1969 році. Ця історія, у стилі “Піноккіо”-”Буратіно” розповідає про хлопчик-робота, запрограмованого на почуття. Його забирають від “батьків”-людей, і він перетворюється на живу істоту.
На початку планувалося, що головний герой буде створений віртуально, але Кубрик відмовився від цієї ідеї, бо техніка ще не мала достатньо можливостей. У середині 90-х Кубрик запропонував Спілбергові бути режисером фільму, а сам хотів стати “тільки” продюсером, мотивуючи це тим, що свої фільми Кубрик знімав надто довго. Він побоювався, що актор за цей час може із хлопчика стати підлітком. Але Спілберг тоді відмовився.
Після смерті Кубрика у 1999 його вдова та брат знову запропонували Спілбергові продовжити проект. І той зробив колезі посмертний подарунок магічного для Кубрика року 2001.
Ця стрічка триває дві з половиною години і містить три фільми в одному. В одному, камерному, розгортається сімейна драма: Девід (Гарлі Джоел Осмент зіграв головну роль у “Шостому відчутті”) – прототип 11-річного механічного хлопчика, у душі якого за допомогою семи кодових слів закладено “програму любові”. Він дуже любить своїх “органічних” батьків Моніку і Генрі, які всиновили його після того, як їхній власний син Мартін після автокатастрофи опинився у стані коми. Але щастя робота тривало недовго. Мартін повертається до життя. Девіда разом із стареньким плюшевим ведмедиком Тедді (“Раніше він був суперіграшкою, а зараз він старий і огидний”) висаджують у лісі, де люди полюють на роботів, які нікому не належать.
Тут починається друга частина. Девід подорожує світом у супроводі Тедді та секс-робота Жиголо Джо (Джуд Лов), якого несправделиво звинуватили у вбивстві. Він, як Піноккіо, хоче знайти синю фею, яка зробить із нього “справжнього” хлопчика.
І третя частина фільму складається із монументальних спецефектів. У Мангеттені, який частково затоплений на покарання за гріхи людства, Девід знаходить свого творця, професора Гобі. Але його доля мусить чекати 2000 років. Після того, як Земля замерзає, виживають лише Девід і Тедді, інопланетні археологи вирізають їх з льоду, і спогади про загиблу цивілізацію залишаються лише в них двох.
Спілберг, який сам писав сценарій до цього фільму, відмовився від обов’язкового в Голлівуді гепі-енду. Він наголошує в основному на сміливості до справжніх почуттів і намагається наслідувати стилістику Кубрика насамперед у візуальному ряді. Наприклад, у Rouge City, де мешкають “органічні люди”, знаходиться клуб, який виглядає точнісінько як молочний бар із “механічного апельсина”. І космічний корабель інопланетян виглядає як в “Космічній одісеї 2001”. Попри фантастичні спецефекти (сам лише плюшевий ведмедик, який складається наполовину з робота, а наполовину є віртуальним – технічне чудо) “Штучний розум” – це ще і фільм із непоганими акторськими роботами.
Джуд Лов зображає симпатичного і самовпевненого секс-робота Жиголо Джо: “Якщо у тебе хоча б раз був робот-коханець, ти вже ніколи не захочеш справжнього чоловіка”. Він чудово танцює і виглядає.
Френсіс О’Коннор випромінює материнську еротику, яку не часто зустрінеш в американському фільмі такого масштабу.
“Штучний розум” – це найкращий фільм Стівена Спілберга. Він страшніший, ніж “Парк Юрського періоду”, зворушливіший, ніж “Колір пурпуру” і “Список Шиндлера”, інтрига тут напруженіша, ніж в “Дуелі”. Можливо, так сталося через постійну незриму присутність Кубрика на зйомках. Серед голлівудських фільмів немає, мабуть, жодного, який піднімав би стільки екзистенціальних питань: що робить людину людиною? Що таке кохання? Як можна жити без надії на визволення? Чи можуть роботи бути людянішими за своїх творців? “Штучний розум” – це перший великий фільм нового тисячоліття, який намагається протягнути місток між розумом і серцем. Дякуючи Стівенові Спілбергу.
Н.С.
|
|
