Катаклізмам у світі протистоятиме Музика
КОНТРАСТИ
Володимир Сивохіп – директор “Контрастів” – вирішив вдатися до своєрідного експерименту: напередодні події не пропонувати жодної реклами імпрезі, яка щороку є чи не найголовнішою інтригою культурного життя міста. Сподіваємося, що ексклюзивне інтерв’ю для “Поступу”, не порушить чистоти експерименту. Просто нашим читачам закортіло достеменно довідатися, чи й цього разу вхід на фестивальні концерти буде вільним, чи насправді до Львова завітає славетний Арво Пярт, чи відбудеться спільний виступ Національного симфонічного оркестру та хорової капели “Думка”? Про це, а також про те, чи не стане 7-й фестиваль “Контрасти” останнім, – в інтерв’ю Володимира Сивохопа.
— Якою ж була фінансова корекція того, що мистецька рада фестивалю запланувала представити на 7-х “Контрастах”
— Мушу попередити, що останнім часом я перестав відповідати на ці запитання. Фінансові злигодні фестивалю щороку поглиблюються, і для мене це вже не є актуальним. Я просто з цим змирився. Навіть не має смислу персонально називати тих, від кого то залежить, бо всі вони рівною мірою доклалися до того, щоби фестиваль не мав фінансування, – і ті, хто це має давати, і ті, від кого залежить, щоби те фінансування дали.
— Але коли держава бачить, що якийсь мистецький проект зміг за сім далеко не найбільш сприятливих років вийти на міжнародний рівень, вона мусить його підтримати вже бодай з огляду на перспективність цієї справи. Чи було якесь сприяння від державних органів?
— Про це ще рано говорити без якихось офіційних ухвал чи розпоряджень. Наразі ми маємо тільки усну обіцянку від голови ЛОДА Михайла Гладія. Він запевнив, що буде намагатися чимось допомогти.
— А хіба “Контрасти” не проходять окремим рядком у бюджеті Міністерства культури?
— Так, але ці заплановані кошти також надходять із великими труднощами у зв’язку з видатками до святкування 10-річчя Незалежності.
— А місто?
— На жаль...
— Який же кошторис фестивалю?
— Загалом близько 100 тисяч, причому тільки 25 тисяч гривень треба на те, щоби прийняти 160 київських музикантів – без гонорарів.
— То, може, ліпше говорити про змістовне наповнення фестивалю?
— У цьому сенсі 7-й фестиваль за вагомістю для мене багато значить.
— Чи не це ж ви говорили й про 6-й?
— Так, і тоді вдалося зробити багато цікавого. Час показав, що вийшло незле. Але 7-й характерний тим, що все, що було заплановано, мабуть, і відбудеться. Незважаючи ні на що – ні на глобальні катаклізми, ні на фінансування, ні на деякі суб’єктивні обставини. Ми дотримаємося стержня концепції, про який говорив Мирослав Скорик: сучасна музика – і все, що в ній є цінного.
— Але впродовж років “Контрастам” вдалося продемонструвати доволі великий обсяг доти невідомої львів’янам сучасної музики, розширивши уявлення про її географію та персоналії. Невже можливі ще якісь відкриття у цій царині, рівні за силою ефекту від перших фестивалів?
— Перейшли багато чого, і вже на 6-х “Контрастах” зазначали, що вже менше будемо звертати уваги на відверто експериментальні, декларативно авангардові й новаторські твори. Цей етап ми й справді пройшли на кількох перших фестивалях. Тепер ми почали тяжіти до якихось класичних полотен. Значна частина концертів присвячена класиці XX ст.
— То чи можна назвати це ухилом у бік академізму?
— “Контрасти” завжди були фестивалем академічної музики. Але є ще одне, що впливає на концепцію фестивалю. Це якась своєрідна тематична присвята. Якщо торік були такі зв’язки довкола 250-ї річниці від дня смерті Й. С. Баха, то цього року ми в певному сенсі продовжимо цю лінію, роблячи наскрізною ниткою фестивалю духовну музику. Це ми планували заздалегідь – і це практично вдалося здійснити.
— Чому саме духовна музика?
— Можливо, це викликано тими світовими катаклізмами, тою енергією негативу й усього недоброго, неконструктивного, що діється довкола нас, – як у суспільстві, так і в побуті, як у світовому масштабі, так і в масштабі Львова. Тому концентрація такої кількості духовної музики в програмі “Контрастів”, на нашу думку, дасть можливість усвідомити наше життя в трохи іншому вимірі, зрозумівши, що є вічним, а що – тимчасовим і скороминучим.
— І саме тому серед концертів фестивалю буде представлено багато хорової музики?
— Очевидно. Адже духовна музика насамперед заснована на Слові, тож вона вимагає відповідного відображення.
— Чи може слухач бути впевненим, що до Львова таки приїдуть два провідні українські хорові колективи ?
— З Києва ми чекаємо на хорову капелу “Думка” під керуванням Євгена пить відомий скрипаль Юрій Харенко, а також симфонічний оркестр виконає Концерт для альта Євгена Станковича і Концерт для оркестру №1 Івана Карабиця.
— Те, що ви прагнете до якогось академізму, вимагає, либонь, і певного рівня виконання. Ви свідомо віддали перевагу запрошеним київським колективам, щоби провести якесь паралелі з львівськими?
— Думаю, що це буде цікаво й пізнавально, бо не так часто ці колективи виступають у нас.
— Однак “Контрасти” – не фестиваль виконавців...
— Насправді фестиваль – композиторський, але в нас усе поєднано рівноважливо. Дуже часто ми відштовхуємося й від виконавців, які мають цікаві програми. Цього року ми хотіли представити низку творів, об’єднаних певною концепцією. А вже самі ці твори підказували, якими можуть бути їхні виконавці. Нам вдалося їх залучити, і те, що всі вони приїдуть, – уже доконаний факт, незважаючи на те, що про гроші ми не говоримо, бо в нас нині їх просто нема.
— Які ще прем’єри будуть?
— Цікавим є твір, що його Богдана Фроляк написала на замовлення польського радіо, товариства шанувальників фестивалю “Варшавська осінь” і особисто Анжея Хлопецького. У виконанні “Київської камерати” прозвучить прем’єрний твір “Репетиція оркестру”, написаний Віктором Камінським спеціально для “Контрастів”. Більшість творів зарубіжних композиторів матимуть перше виконання в Україні, зокрема, всі твори Арво Пярта.
— Але ж ”Канон покаянен” уже звучав?
— Два роки тому “Глорія” виконувала його не в повному обсязі, а тепер буде змога почути всі його частини. А окремий авторський концерт Пярта охоплюватиме прем’єри творів, написаних цього року! І це відбудеться точно, а що буде потім, побачимо далі.
Розмовляла Марта ГАРТЕН
|
|
