Алгебра чи арифметика
МЕЛЬНИК
Минулого тижня Юлія Тимошенко запропонувала Вікторові Ющенку спілку. До його “Нашої України” мали б приєднатися “Батьківщина” та соціалісти Олександра Мороза.
Підрахунки робилися, звичайно, за підсумками виборів 98-го року, коли сума голосів, набраних політичними суб’єктами, які могли б зараз об’єднатись під прапором Ющенка, справді була б більшою за половину від тих, хто пішов тоді голосувати. Однак у політиці не спрацьовують прості арифметичні правила додавання. Щоби передбачити результат, тут замало навіть алгебри та вищої математики.
Нещодавні вибори у Польщі наочно показали неспроможність такої арифметики, на якій попеклися такі “певні” кандидати, як Виборча акція “Солідарність” та Унія свободи. Адже за чотири роки суспільство міняється навіть в Італії, до парламенту приходять нетрадиційні партії, тож про яку традицію чи тяглість можна говорити у молодих “демократіях” на посткомуністичних теренах Європи?
Я не здивуюсь, що й у нас весною до Верховної Ради зможе проскочити якась “нова сила”, що тепер активно розкручується в мас-медіа. Попередній успіх зелених, які проскочили до парламенту лише завдяки вдалій телерекламі, свідчить, що частина електорату, якихось 15-20%, може перетравити й цю жуйку.
Тож чи збільшаться шанси блоку, який зараз збирає Віктор Ющенко, якщо він погодиться на спілку з Юлією Тимошенко? Відважуся сказати, що ні. І причина не лише у протидії влади, яка зараз аж ніяк не “перетравить” Юлію під жодними – навіть найбільш поміркованими – гаслами та програмами.
Приблизно на третину зменшиться електорат такого блоку порівняно з тим, коли б вони йшли кожний окремо. Адже тисячі людей, готових іти за Юлією до кінця, не будуть голосувати за список, який очолюватиме Ющенко. І навпаки: багато прихильників Віктора Ющенка відвернуться від нього, коли у списках, які він очолюватиме, будуть Юлія Тимошенко, чи Олександр Мороз.
Зате більш продуктивним був би своєрідний “пакт про ненапад” під час виборчої кампанії. Коли б Ющенко, Тимошенко, Мороз, домовилися би не винищувати себе взаємно. Тоді всі разом могли б і справді набрати в сумі оті 45-55% голосів та сформувати більшість у майбутній Верховній Раді – й навіть коаліційний уряд. Така сама стратегія мала би здійснюватися й у виборах на місцевому рівні. У деяких місцях могли б навіть виникати ситуативні блоки, які б допускали об’єднання “Нашої України” з “Батьківщиною”, соціалістами, з іншими партіями чи просто з окремими харизматичними особистостями.
Ну і, звичайно, місця у майбутній Верховній Раді доведеться здобувати у мажоритарних округах.
Тут можна об’єднувати зусилля для підтримки узгоджених кандидатів. Це й буде “вищою математикою” виборчої боротьби, коли треба буде виявити вміння йти на компроміси.
Багато хто зацікавлений пересварити між собою Віктора Ющенка, Юлію Тимошенко, Олександра Мороза.
Задля цього будуть використовувати найрізноманітніші засоби, включаючи й проекти найнеймовірніших комбінацій та блокувань. Досвід “канівської четвірки” мав би бути доброю пересторогою перед подібними експериментами.
Адже майбутні вибори будуть скеровуватися набагато досвідченішими фахівцями, ніж чотири роки тому. І дилетантські технології, побудовані на простій арифметиці, просто не вистоять перед алгеброю великої політичної гри.
Ігор МЕЛЬНИК
|
|
