Енциклопедія для політиків
ПРОСВІТА
Ігор МЕЛЬНИК
|
Енциклопедія політичної думки/ За ред. Девіда Міллера/ /Пер. з англ./ – Київ: Дух і Літера, 2000 – 472 с.
Нарешті ми дочекалися видання “Енциклопедії політичної думки” українською мовою. Наші читачі чи не вперше мають можливість осягнути всю систему понять модерних політичних наук. Однак на українське видання довелося чекати півтора десятиліття.
Оксфордська “Енциклопедія політичної думки”, до написання якої було залучено найкращих фахівців чотирьох континентів, стала однією з найавторитетніших і найпопулярніших європейських енциклопедій сучасності. У ній висвітлено політичну історію цивілізації, не лише західної, але й такі “білі плями” для європейця, як політичні пріоритети Сходу. Адже останні трагічні події в Америці показали, що конкуренція всередині “західної” цивілізації відходить на задній план – перед міжцивілізаційною конфронтацією. І тому треба європейцям знати мотивацію політичної діяльності людей ісламської, індійської, далекосхідних чи африканських традиційних культур. Адже вони зараз – у “більшості” на нашій планеті, принаймні за чисельністю населення.
Перший рівень системи політичних наук висвітлено в добірці статей про основні категорії: владу, громадянське суспільство, законність і далі за алфавітом. В енциклопедії подано визначення цих категорій, необхідні історичні та філософські коментарі до них.
Вдала ідея її упорядників (Девід Міллер, Дженет Коулмен, Вільям Коннолі, Алан Раян) про поєднання в одному томі філософії історії, історії політичної думки, історії та філософії права, соціальної філософії і політичної соціології. Це робить книгу корисною і необхідною як для дослідників минувшини, так і для пересічних учасників і головних дійових осіб сучасного політичного процесу.
Хоча деякі статті, написані ще у 1986 році (як-от “радянський комунізм”) варто було б доповнити і внести нинішні реалії. Українські видавці обіцяють до наступного перевидання енциклопедії включити статті “про вітчизняних політиків від Драгоманова до Лисяка-Рудницького”.
Упорядники вважають, що “висвітлення політичних ідей є певною мірою саме по собі політичною діяльністю” і розраховують на уважного читача, який “дуже швидко зрозуміє, що мало яким політичним ідеям можна дати просте, прямолінійне визначення; а так само не існує й неспростовного витлумачення творів політичних мислителів”.
Під час презентації видавництва “Дух і Літера” на останньому Форумі видавців один з реакторів українського видання, Леонід Фінберґ, зізнався, що він запропонував безкоштовно подарувати “Енциклопедію політичної думки” кожному народному депутатові України, який зацікавиться нею...
Досі жоден не зголосився.
Чи наші парламентарії вже настільки мудрі, що не потребують заглядати до таких книжок? Чи вони ще до них не доросли?...
|
|
