Московський щоденник
ПОРТНИКОВ
22 вересня
Арнольда Рюйтеля обрали президентом Естонії. Чомусь зустрів цю новину із великим ентузіазмом. Уперше я побачив Рюйтеля на Установчому з’їзді Народного фронту Естонії наприкінці 80-х... Усі тоді були ще дуже молодими та неймовірно романтичними, у буфеті частували надзвичайно смачними, як на радянський час, сосисками. Рюйтель у той час був головою Верховної Ради, біля реформатора — першого секретаря ЦК республіканської компартії Вайно Вяляса — його якось не помічали. Згодом взагалі здавалося, що посткомуністична еліта Естонії поступилася місцем зовсім новим людям: 8 років тому Рюйтель програв вибори екстравагантному інтелектуалу Леннарту Мері... І от тепер з’ясовується, що й естонці цінують своїх ветеранів. Звісно, Рюйтель уже давно інший, він представник селянської партії. Та й Кравчук у нас є соціал-демократом, і Бразаускас у литовців. І навіть Горбачов скоро стане соціал-демократом. В Естонії приємно хоча б те, що там колишні лідери стають правими, а не лівими...
23-24 вересня
Польські вибори. Здавалися такими нудними, а виявилися такими цікавими! Звісно, про перемогу лівих і поразку правих тільки лінивий в Польщі не говорив уже кілька років! Приятель, редактор однієї з провідних варшавських газет, якось скаржився мені, що Лешек Міллер, лідер лівих, телефонує в редакцію так, ніби він уже прем’єр-міністр країни... Однак реальність, як це нерідко буває, виявилася цікавішою за будь-яку соціологію. Переможцем на цих виборах став не Міллер, якому тепер доведеться формувати коаліційний уряд, а лідер “Самооборони” Анджей Леппер, якого в польській пресі порівнювали із Жириновським...Тепер і в нього, як у Жириновського чи Гайдера, є своя фракція в парламенті...
Як усе ж таки дивно, що Україна не народила власного Жириновського. Не маємо спеціалістів зі створення в політиків почуття гумору...
26 вересня
Леонід Данилович поїхав до Нурсултана Абішевича. Зараз їздити в Центральну Азію — означає брати участь у великій політиці. Як все змінилося після 11 вересня! А тепер про президента України згадують тільки тому, що він щось скаже в Астані... Погано чи добре, що в цій навколоосамабінладенівський колотнечі про Україну (та й про цілу Центральну і Східну Європу) забудуть надовго? Це питання, на яке важко знайти відповідь киянину чи варшав’янину — вони якось не звикли, що їх не помічають. Але от львів’янин має знати відповідь...
27 вересня
Убивство міністрів і депутатів у швейцарському кантоні Цуґ. Отак світ і перевертається. Швейцарці пристойно жили, навіть коли вся Європа навколо лежала в руїнах. Я був в Цузі: містечко таке маленьке, чепурненьке, навколо озера...Які там політичні вбивства? Звісно, швейцарці не так дивляться телевізор, як американці після 11-го, однак почуття мають бути дуже схожими...
28 вересня
До Москви приїхав Кінах. Звісно, тепер СНД має виглядати, як такий собі цивілізований антитерористичний фронт. Як Євросоюз, тільки краще. У Президент-готелі, який я постійно хочу за старою звичкою назвати “гостиницей ЦК КПСС “Октябрьская”, усі ходять дуже зосереджені, із почуттям відповідальності за долю світу. Я б не перебільшував...
Віталій ПОРТНИКОВ, Москва
|
|
