BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 29-30 ВЕРЕСНЯ 2001 року |

Купуй українське

Якщо на західну техніку бракує грошей, згадайте про вітчизняну

НАШЕ

Світлана РУДЄВА

на світлині: Новий електроміксер “Львів” від “Львівприладу” уже набув приємних ергономічних форм
Світлина Романа АНДРУШКІВА


Нині в уяві середньостатистичного українця при згадці про будь-який предмет малої побутової техніки, як правило, виринають зразки імпортного походження, зображеннями яких рясніють реклами.

Про вітчизняні ж кавоварки, кавомолки, міксери та кухонні комбайни, які ще так недавно користувалися неабиякою популярністю, згадують лише у минулому часі. Невже від українського “ширвжитку” сьогодні нічого не залишилося?..

І справді, в більшості магазинів, що торгують технікою для дому, ви можете знайти що завгодно і якого завгодно виробництва, окрім українського. Але від того, з якого кінця світу потрапила до нас та чи інша “проста” техніка, залежить її якість і, відповідно, ціна. Сьогодні в Україну побутову техніку імпортують близько 500 фірм. Але поруч з ексклюзивними моделями широковідомих виробників (таких, як Philips, Siemens, Moulіnex, Braun, Bosch та ін.), продукція яких більшості українців не по кишені, “на ура” йде дешева (читай – низькоякісна) піратська побутова техніка. А українці хоч і зрозуміли вже прописну істину практичних англійців, які говорять: “Ми не настільки багаті, щоби купувати дешеві речі,” – але ще не навчилися позбуватися спокуси купувати китайський чи тайванський міксер за якихось 15-20 грн., що, не витримавши й кількох застосувань, ламається.

Зрозуміло, що не останню роль у такому стані справ відіграє низька купівельна спроможність середнього українця. Хіба наші чоловіки шкодували б, скажімо, 100 доларів на кухонний комбайн для коханої жінки, якби заробляли за місяць по 2-3 тис. тих же доларів? Тим більше, що славні українські господині ще не настільки емансиповані, щоби сприймати це як образу, як це роблять, скажімо, француженки. Пам’ятаєте відомий випадок, коли придбання саме кухонного комбайну стало причиною швидкого розлучення одного молодого французького подружжя? Бачите, в подарунку свого новоспеченого чоловіка мадам побачила натяк на те, що відтепер її місце на кухні.

Відтак, якщо вірити нашій куцій статистиці, лише 10 відсотків українців можуть дозволити собі користуватися у побуті справді якісною фірмовою технікою іноземного виробництва. Тому варто згадати про порівняно доступні вітчизняні побутові прилади.

Львів не пасе задніх

Як це не дивно може комусь здатися, в Україні техніку для дому (і не тільки малу) ще виробляють. І навіть із деяким успіхом. Візьмімо хоча б донецький завод “Норд”. Холодильники, морозильники, кондиціонери його виробництва вже досить упевнено зайняли своє місце не тільки на вітчизняному ринку.

Користуються попитом і львівські телевізори “Електрон”. А остання їх модель, що має по діагоналі 70 см і коштує 2400 грн., може позмагатися за якістю зображення й зі своїми імпортними аналогами.

Щодо телевізорів, то справжню новинку вже близько двох років випускає наш завод “ЛОРТА”. Це – малогабаритний (16 см по діагоналі) кольоровий телевізор. Попри свій маленький розмір, він має дистанційне управління, запам’ятовує 90 програм і може “живитися” не тільки від побутової розетки, а й від автомобільного акумулятора. Щоправда, ціна цього оригінального телевізора, аналогів якому ще взагалі немає, дещо “кусається”. У салоні-виставці заводу “ЛОРТА” (вул. Патона, 32) він коштує 927 грн.

Мають деякі здобутки й виробники малої побутової техніки. Відомими зараз є, наприклад, кавомолки, кавоварки та електроміксери київського заводу “Росток”, великі харківські соковитискачі, кам’янець-подільські та васильківські праски, хмельницькі сепаратори та багато ін.

Не пасе задніх у процесі відродження вітчизняного виробництва й Львів. Тут техніку для дому виготовляють три заводи: “ЛОРТА” (пральні машини типу “Малютка”, мікрохвильові печі, стереопідсилювачі, телефонні апарати), “Львівприлад” (електроміксери, електроплити, сепаратори, швейні машинки, електродуховки) та “Електропобутприлад” (кавомолки, електром’ясорубки, соковитискачі, тепловентилятори). До речі, останнє з перелічених підприємств виробляє сьогодні близько 80% усієї вітчизняної малої побутової техніки і є чи не єдиним в Україні підприємством такого профілю.

“Найбільшою вадою вітчизняної побутової техніки, через яку вона й стала “непотрібною” на ринку, де з’явилася гарна імпортна, є її неприваблива зовнішність, – розповідає директор заводу “Електропобутприлад” Зеновій Ждиняк. – Річ у тім, що в радянські часи виробництвом малої побутової техніки займалися переважно великі оборонні підприємства, для яких це не було пріоритетним. Тому мало хто турбувався про зовнішній вигляд та якість матеріалів, із яких робили корпуси. Тим більше нікого не обходив вигляд упакування”.

Не маючи конкурентів, не надто відрізнялася за якістю й та продукція, що її виготовляла незначна кількість вузькоспеціалізованих радянських підприємств. Тому часто-густо вітчизняні міксери чи електром’ясорубки за формою нагадували танки та ракети. А коли брав їх до рук, то складалося враження, що вони зроблені сокирою. Щоправда, заради справедливості треба зазначити, що ці “дебелі” побутові прилади були все-таки дуже міцними. Майже так само, як їх прародичі-танки.

Неконкурентноспроможні, бо…

“Якість побутової техніки залежить, у першу чергу, від двигуна – серця будь-якого електроприладу, – продовжує п. Зеновій. – А в Україні сьогодні, на жаль, немає жодного заводу, який би виробляв надійні двигуни за сучасною технологією, тобто без участі людини. Ми вже розробили інвестиційний проект, аби зробити таку лінію на нашому заводі. Та поки що мусимо співпрацювати з московським заводом, де така лінія вже є.”

Двигун – річ, звичайно, важлива. Але про це дізнаєшся потім, коли, скажімо, твоя улюблена кавомолка вийшла з ладу. Коли ж покупець стоїть у магазині й вибирає собі “побутового міні-помічника”, то орієнтується насамперед на його зовнішній вигляд, тобто, як кажуть фахівці, “купує очима”. А який же зовнішній вигляд може мати вітчизняна техніка, якщо жодний український завод не може дозволити собі таку розкіш, як штатний дизайнер?

Не тішить око покупця й каламутний вигляд вітчизняного пластика, з якого у нас все ще виготовляють корпуси. Тільки недавно львівський “Електропобутприлад” почав випускати по-новому розроблені соковитискачі (на одну склянку соку) зі звичного для імпортної техніки АБС-пластику. В розробці перебуває електрична м’ясорубка нового дизайну.

А поки що єдиним, що може потішити око покупця, який зупинив свій вибір на вітчизняній побутовій техніці, є ціна. Вона удвічі, а часом і втричі поступається “імпортній”.

Так, до прикладу, у фірмовому магазині заводу “Львівприлад” (вул. Стрийська, 76) електроміксер коштує всього 85 грн., жарова електрошафа – 395 грн., електроплитка – 173 грн. У фірмовому ж магазині заводу “Електропобутприлад” (вул. Зелена, 251) можна придбати не тільки кавомолку (27 грн.), кавоварку (48 грн.), соковитискач (69 грн.), електром’ясорубку (72 грн.) та тепловентилятор (162 грн.), але й майже відсутній на українському ринку вітчизняний (дніпропетровського виробництва) порохотяг, усього за 175 грн.

Можна спробувати пошукати вітчизняні побутові прилади і в “імпортних” фірмових магазинах. Хоч відразу треба зазначити, що справа це невдячна. Менеджери цих магазинів після запитання: “Що ви можете запропонувати з українського виробництва?” – починають дивитися на вас, як на дурня.

Тому можете уявити, як я зраділа, коли побачила на поличці торговельного відділу фірми “Фокстрот” (розташованого на першому поверсі універмагу на пл. Ринок, 32) наш, український, електроміксер.

“Наше завдання – задовольнити потреби покупця, – говорить керівник цього відділу Сергій Бобир. – А фінансові можливості покупців різні. Тому ми торгуємо не тільки імпортною технікою, але й підтримуємо вітчизняного виробника. Хоча дуже хотілося б, щоби й наш виробник покращував якість своєї продукції. Вона дешева, але клієнтів більше турбує якість техніки, тобто надійність та зручність у користуванні, а також, щоби, наприклад, міксер швидко й добре збивав, соковитискач видушував якомога чистіший від м’якоті сік і т. д. Крім того, українські покупці тепер, коли мають змогу бачити гарну імпортну техніку, психологічно не готові купувати наші побутприлади зі “слабким” дизайном.”

“А чи користується попитом ось цей міксер?” – не вгамовувалася я, показуючи на свою знахідку. – “Так. Між іншим, він є зараз таким, що найкраще продається. З імпортними він може конкурувати завдяки своїй багатофункціональності при порівняно низькій ціні. Адже його імпортний аналог коштував би десь учетверо дорожче.”

Отож людям, які ще не надто звикли до зовнішньої краси імпортної техніки і ще пам’ятають, якими надійними в користуванні є “кострубаті” прилади вітчизняного виробництва, не варто спокушатися на дешеві піратські “цяцьки”. Якщо не вистачає грошей на справді якісну фірмову техніку іноземного походження, згадайте про українське.

Балів додає сервіс

Але ціна – це не єдине, чим може похвалитися вітчизняна побутова електропродукція. З імпортною вона може конкурувати ще й за своїм добре налагодженим сервісним обслуговуванням. І справа не тільки у тому, що вам не доведеться довго шукати якісь зношені запчастини (для цього потрібно лише звернутися на завод-виробник). І не тому, що кожний електровиріб має 24 місяці гарантійного обслуговування, протягом яких можна не тільки відремонтувати чи поміняти прилад на новий, але й, у разі поломки, повернути собі гроші.

Річ у тім, що вітчизняна школа виробництва виховувалася в умовах загального дефіциту. І тому всі прилади, що випускалися на радянських заводах, повинні були підлягати ремонту. Тобто виробник орієнтувався не на швидку заміну придбаного в нього електроприладу на оновлений, а на його ремонт. Тому будь-яка причина, через яку вийшов з ладу, до прикладу, ваш улюблений фен чи порохотяг українського виробництва, піддається усуненню. Принаймні львівські виробники це гарантують.

POSTUP - ПОСТУП
№149 (807),
29-30 ВЕРЕСНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Вбивці Білозора отримали своє
·ВСЕРЕДИНІ
·Афганістану потрібен король
·Розлучення по-українськи

ПОГЛЯД
·Чи справедливий вирок у справі Білозора?
·ВИРОК ВИНЕСЕНО

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Проти Куйбіди просять порушити кримінальну справу
·У кожного свій Львів
·ХРОНІКА
·Забава для дітей
·Для освітлення Львова потрібно 325 000 гривень
·Депутатів надихатиме король Данило

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Пинзеникові повернули честь і гідність
·Розлучення по-українськи

ПОСТУП У СВІТ
·Московський щоденник
·Світ посилює заходи безпеки
·Афганістану потрібен король
·СВІТООГЛЯД

МЕДИЧНИЙ ПОСТУП
·КАЛЕЙДОСКОП
·Як позбутися настирливої лупи
·Розпочався сезон осінніх застуд

ПОСТУП НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ
·У пошуках Атлантиди
·Павутиння для бронежилетів
·Новим вірусом Nimda зайнялося ФБР
·Герць Кінг-Конга з Левіафаном чи комар супроти слона?

КНИЖКОВИЙ ПОСТУП
·Забужко в межовій ситуації
·Станіславські проекти
·Енциклопедія для політиків

ДУХОВНИЙ ПОСТУП
·Пам'яті отця Мелетія Ільчишина
·Чесний Хрест отця Віктора
·За єдину українську Церкву

ФОРУМ У ПОСТУПІ
·Рейтинг 8-го Форуму видавців України

СПОРТ-ПОСТУП
·Спасибі, "Дніпро", браво, ЦСКА!
·Курнікова зніматиметься оголеною
·На Гран-прі США застосують безпрецедентні заходи безпеки

ПОСТУП ДІМ
·Вибір, гідний королів
·АНОНСИ
·Музична скринька
·Улюбленці мого чоловіка
·Сімейна втіха
·Подарунок бабусі
·Вибір, гідний королів
·Світло в інтер'єрі
·Яким буває освітлення?
·Купуй українське
·НОВИНКИ

ПОСТ-FACTUM
·У ВІВТОРОК У ПОСТУПІ
·КАЛЕНДАР
·СВІТЛИНА ТИЖНЯ