ФОРУМ І МИ
МОРИКВАС
Вересень у Львові особливий, він вирізняє наше місто з-посеред усіх українських міст.
Спочатку ми завмираємо в очікуванні свята: єдиний на всю Україну книжковий ярмарок, щорічний Форум книговидавців – це не жарти! У Києві, наприклад, такого форуму нема – тобто нема того розмаху, масштабу, нема, зрештою, кворуму. Кажуть, столичний ярмарок цивілізованіший, комфортніший, але стерильніший за львівський. Як вважає президент Форуму Леся Коваль, Дух книжки і справжні книгомани можливі тільки у Львові. Автори, читачі, видавці і друкарі тут живуть сукупно, ходять до тих самих кав’ярень і зустрічаються на одних презентаціях. Власне Львів – місто жорстокої конкуренції друкарів (за клієнта) та видавців (за спонсора), непростих їх стосунків з авторами, авторів – з шанувальниками книжки – напередодні Форуму об’єднується і завмирає в очікуванні свята.
Чим ближче до Форуму – тим дужче це братство лихоманить. Якщо у Львові дощі, то слава Богу: ніхто не дорікне за некопану картоплю на селах. Але якщо у Львові дощі, то в друкарнях погано висихають книжки (ось чому Форум пахне свіжою друкарською фарбою, а деякі палітурки липнуть до рук)...
І все це – некоротка передісторія до трьох коротких днів, на які ми так чекаємо. Чи виправдовуються наші сподівання? Купити книжку, продати книжку, подивитися, побачитися, поспілкуватися...
Найкращий день – перший. До обіду, поки тривають прес-конференції та інші зустрічі, у Палаці мистецтв ще не штовхаються, ще не суне простий відвідувач із квитком, придбаним у довжелезній черзі – а книжки вже продають!
Першого дня книжка продається найкраще. Другий день – найліпший час для презентацій. Так чомусь вважають. Може тому, що на третій день публіка вже розлітається. Але презентації відбуваються в гаморі та хаосі. (Ви хотіли презентуватися на другий день? Маєте! Принаймні вас побачили, якщо і не почули). Дехто нарікає, що не потрапив на три презентації водночас. Це неможливо, адже ви не здатні поділитися натроє. Чи можете? Найкраще, як завжди, аупівцям. Вони, як і минулого року, проводять свої зустрічі в університеті. Порівняно з задушливими конференц-залами-закамарками Палацу мистецтв, тут – тиша і прохолода.
Але що дано одним, то не дано іншим...
Дехто взагалі жадав від Форуму надто серйозних речей. Наприклад, шановний Василь Скуратівський прагнув серйозної розмови про налагодження системи розповсюдження книжки. І, по-моєму, він її не знайшов. Ще один мій знайомий, директор видавництва “Дике поле” Олександр Лазукін (м. Запоріжжя) вважає (попри всі позитивні рівні книжкової ярмарки): якщо дивитися на Форум як на конференцію, то вона провалилася. “Те, що казали нам високоповажні пани з Києва, депутати, представники Держкомітету з інформаційної політики, не витримує жодної критики. Бо не було чіткої постановки проблеми: як нам далі працювати, навколо чого гуртуватися, якщо не працює законодавча база видавничої справи... Для мене найболючіша проблема, наприклад, це стосунки видавника та виробника. І тут це питання було порушено мляво, ось який був зроблений висновок під час “круглого столу”: ваша справа – у ваших руках тощо. А закон - недолугий і недороблений – залишається, і жодного кроку на цьому Форумі не зроблено”...
Ось наскільки серйозно.
Львів’яни переймаються й іншими речами. Наприклад, вже традиційно – великим тлумом людності в Палаці мистецтв під час Форуму. Немовби в нас є інший палац, адже цей – найбільший. Вагітним жінкам й дітям, мабуть, справді не варто відвідувати ярмарок у години-пік. А всім нам – протягом року готуватися до тих коротких трьох днів (щоби розтягнути їх на тиждень, то, певно, треба приймати колег з інших міст у себе вдома). Ми ж не хочемо, щоб єдиний Форум видавців відбувався деінде?!
Ні – тільки у Львові!
Надія МОРИКВАС
|
|
