"Рейкові" пристрасті
У судову тяганину довкола рейок Управління Львівської залізниці хочуть втягнути і журналістів
РЕЗОНАНС
Остап ДРОЗДОВ, Зоряна ІЛЕНКО
|
9 серпня “Поступ” опублікував статтю “Найшла коса на... рейки”. І можна констатувати, що цей матеріал став, м’яко кажучи, резонансним, причому не лише в регіональному масштабі.
Нагадаємо, “Поступ” розповів про те, як два місцеві комерційні підприємства – СП “Галтекс” і “Галбрухт” – вирішили продати стару під’їзну колію, яку збитковий Подорожнянський рудник ДГХП “Сірка” виставив на продаж, аби сплатити борги державі. Бізнесмени віддали близько 500 тисяч гривень безпосередньо в бюджет Жидачівського району через управління казначейства і демонтували колію (номінально – списаний брухт) за свій кошт. Однак не змогли відправити товар іноземним покупцям, хоча вже повантажили рейки для транспортування, замитнили вагони й оплатили послуги вантажного потяга. Чому? Виявляється, Управління Львівської залізниці самовільно розвантажило вагони, аргументуючи це тим, що згадана колія належить їй. Зауважте: на всі вагони тоді було накладено судовий арешт і митний контроль. Але залізничників це не спинило. Почалася судова тяганина між підприємцями й Управлінням Львівської залізниці. Участь у ній залізничники “пообіцяли” і журналістам, які розповіли про ситуацію.
Заступник начальника Управління Львівської залізниці Олександр Федорович стверджує, що рейки, які вантажили фірми “Галтекс” і “Галбрухт”, насправді з 1971 року є власністю його відомства. Також пан Федорович наголосив, що автори статті не перевірили, чи законно провели бізнесмени “операції з рейками (металобрухтом), які останніми були придбані в рудника як металобрухт, а за кордон вивозились як рейки з високоякісної сталі”. Відтак, міркує посадовець, “затримуючи вагони, залізниця керувалася Законом України “Про власність” і захищала державне майно, що незаконно було включено до складу майна ДГХП “Сірка” і передане в подальшому руднику... Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 01.06.01 р. по справі № 5/229-5/78, яке вступило в законну силу, підтверджено право Львівської державної залізниці на володіння, користування та розпорядження вищевказаними рейками, у зв’язку з чим визнане недійсним повідомлення податкової інспекції Жидачівського району про взяття в податкову заставу майна залізниці, привласненого ДГХП “Подорожнянський рудник”.
Перебуваючи під прицілом, журналісти надіслали запит у Державну податкову адміністрацію у Львівській області. Заступник голови цієї структури Ю. Гриб повідомив таке: “Відповідно до Указу президента України від 4.03.98 року №167 “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” (пункт 2), Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі 27.03.2000 р. було складено належним чином оформлений акт опису майна Подорожнянського кар’єру Роздільського ДГХП “Сірка”, яке знаходиться в податковій заставі.
Зокрема, до переліку основних фондів було внесено під’їзну колію Гніздичів-Подорожнє, що перебувала на балансі згаданого підприємства вартістю 120 516 грн. і обліковувалась під інвентарним номером 6403 в інвентарній картці № 344. Згідно з наказом № 36 Державного комітету промислової політики України від 30.03.2000 р., на державному майні відокремленого структурного підрозділу Подорожнянського рудника Роздільського ДГХП “Сірка” створено державне госпрозрахункове підприємство “Подорожнянський рудник”, якому, згідно з розподільчим балансом 01.04.2000 р., передано вищеназвану під’їзну колію, присвоєно інвентарний № 06403 в інвентарній картці № 7 обліку основних засобів. Таким чином, опис майна Подорожнянського кар’єру ДХГП “Сірка” здійснювався в повній відповідності з чинним законодавством на основі даних обліку основних засобів підприємства”.
Отже, податкова адміністрація ще раз підтвердила, що рейки справді належали Подорожнянському руднику, тому фірми, котрі придбали їх, апріорі не могли знати про майбутні претензії Управління Львівської залізниці. До того ж, як поінформувала ДПА, “перебування основних засобів на балансі одночасно кількох організацій (що доводить Управління Львівської залізниця – авт.) суперечить чинному законодавству”.
І нарешті, “Державна податкова інспекція в Жидачівському районі 18.07.2001 р. подала касаційну скаргу у Вищий господарський суд України, беручи до уваги, що Львівська державна залізниця належним чином не підтвердила облік на своєму балансі зазначеної під’їзної колії, відсутність у податкових органів інформації про передачу чи зміну власника, недостатню повноту й усебічність з’ясування обставин, що мають важливе значення для справи, керуючись положенням ст. 109, 110 ГПК України. Касаційна скарга знаходиться на стадії розгляду”.
Газета “Поступ” неодмінно стежитиме за розвитком подій і висвітлюватиме їх. Нині ж у цій справі тривають одразу 6 процесів, які досі не дозволяють з’ясувати, наскільки обґрунтованою є позиція залізничників.
|
|
